Режим работы: с 10:00 до 17:00, кроме понедельника
Сад скульптур работает без выходных в летнее время с 10:00 до 21:00, в зимнее время с 10:00 до 17:00

Адрес: г.Одесса, ул, Ланжероновская, 2

Телефон: 8 (048) 722-33-70
Отдел экспертизы культурных ценностей: 8 (0482) 33-52-12, 33-52-13
E-mail: litmuseum.org@gmail.com

-Фотогалерея -Музейщики смеются -Виртуальный тур -Сад скульптур
Михайло Жук

Не всім пощастило народитися у Одесі. Але майже ніхто з славетних митців не обминув її - чи то навчання, чи то заслання, чи то кохання.
Не міг поминути наше місто і Михайло Іванович Жук. 1925 року, восени, художник приїздить до Одеси.
Він органічно мав увійти у життя міста – про таких як Жук, американці кажуть – селфмейедмен (тобто, людина, яка сама себе створила). А це саме та риса, яка притаманна справжнім одеситам. Власне, історія Одеси й складається з великої кількості таких різдвяних (для інших країв) і буденних (для нас) сюжетів – син робітника з Каховки стає відомим художником, навчається в Києві у школі Мурашка, згодом у Москві, Кракові.
У двадцять три роки дебютує як письменник. Хрещеним батьком Жука-письменника став Михайло Коцюбинський. «Се ще проба молодого пера, але, на мою гадку, пера талановитого», - пише він, рекомендуючи до друку оповідання починаючого автора.
Вірші та прозу Жука друкували відомі журнали Києву та Львову. Виходить книга віршів. Він був одним з перших (і кращих) українських художників-символістів.
Не обминає його і родинне щастя – кохана дружина, підростають два сини.
Живе у провінційному Чернігові – але поруч вчитель та друг Коцюбинський.
Має на життя заробляти викладанням малювання у бурсі - але серед учнів молодий Павло Тичина, що стає його другом, та ще й натурником. Найвідоміший твір Жука – панно «Біле і чорне» - портрет юнака Тичини та його коханої; рукописи юнацьких віршів довгі роки зберігалися в архіві вчителя.
Художник, поет, письменник. Одне з полотен Жука-символіста має назву «Казка», пізніше він напише декілька десятків казок у віршах та прозі.
Коли якимсь дивом завітала казкова фея до колиски малого Михайла, то щедрою була. Лише з часом трохи помилилась. Жити б йому за часів Відродження – здається, немає того, за що б він не брався і чого не вмів. Портрети та декоративні квіти виконані пастеллю, аквареллю, олівцем. Гравюри - на металі, дереві, лінолеумі. Вірші, проза, п’єси, казки, мемуари. Книжки, ним написані та оздоблені, надруковані з його ліногравюр. І останнє захоплення – кераміка. Але чи було це вільним вибором митця чи обумовлене тими же часами, у які жив - відсутністю фарб, паперу, матеріалу для роботи, змогою друкуватися?
Людей поділяють на трудоголиків та ледарів, життєрадісних та песимістів. Безперечно, Жук був трудоголиком. Але водночас письменник був протилежністю художнику. Наскільки яскраві його квіти та портрети, настільки ж сумні й безрадісні оповідання, та навіть казки. У нього не було довіри до світу, у якому більшість людства «мріє спокійно дотягти день до вечора, боїться всякої одміни, як 13 числа». Життя безрадісне, одноманітне, обтяжливе постає з сторінок його оповідань.
Жук не вмів бути бездіяльним, руки його вимагали праці – чи то пензлем, чи то пером. Окрім портретів, у доробку його величезна кількість ретельно, до найдрібніших деталей, виписаних квіток. Буяють мальви, жоржини, півники, хризантеми, гвоздики, троянди, сояшники – від майже двометрових заввишки до ледве завбільших з долоню. А поруч з рукописами, які можуть налічувати три-п’ять варіантів, дбайливо збережені записи на окремих аркушах і навіть клаптиках паперу.
У часи світової та громадянської війни Жук жив у Києві. Одні з найтяжчих у побутовому відношенні роки стають водночас розквітом Жука-портретиста. Жодна подія у культурному житті 1917-1919 років не обходиться без участі Михайла Івановича. Найяскравіші з тих подій - участь у заснуванні Академії та журналі мистецтв «Музагет». И друзі його - ті, хто вважає, що не повинна українська культура спиратися на гопак та шаровари – Микола Зеров, Микола Хвильовий, Олекса Слісаренко, Лесь Курбас. Вони мріють про нове, орієнтоване на сучасні ідеали мистецтво, власне, закладають підвалини того, що назвуть дослідники «українським Відродженням». Але… чергова …надцата зміна влади і Жук змушений повернутися до Чернігова.
Починається зовсім інше життя – у місті, що на ті часи стало безнадійно провінційним, у якому немає місця для обдарованого художника. Він намагається видавати книжки, малює обкладинки. Врешті, щоб хоч якось мати змогу утримувати родину, вимушений займатися тим, до чого завжди ставився з відразою та зненавистю – канцелярською працею. Його призначають завідуючим відділом мистецтв при губнаросвіті. «Я, мов на кладовищу серед конторських столів».
Свою політичну позицію Жук чітко окреслив у червні 1922 року: «Коли питають: який уряд кращий – правий чи лівий? Це питання подібне до того – яка рука у злодія краща – права чи ліва. Про середину навіть смішно говорити».
Одноманітне життя, без найменшої змоги зайнятися художньою працею, доводить Жука до розпачу, до нестями. Запис у щоденнику 1924 року: «Хто дав право насміхатися над людиною вам, тим, що звуться урядами всього світу. Невже вам ніколи й ніхто не каже, що ви просто шахраї, нездари, мерзотники. Кому потрібні ваші мудрі мішки канцелярії з висмоктаними подобами людини, кому потрібні ваші ножі, гармати, тюрми, маніфести, декрети, медалі, порядки, увесь той груз, яким ви обдаровуєте людськість?
Ви так дорого коштуєте людині, а так сієте зло, гидоту, тупість, байдужість, зневіру.
Ваші установи – доми шалених мук, яких не могла вигадати ніяка інквізиція.
Бо інквізиція була жахлива хвиля, але ж настільки безглузда, що мусила впасти, а ваше – жахлива система, розрахована на віки».
Доля усміхнулась - професора М.І.Жука запрошено до Одеси. Відкривається найдовша глава його життя. І, можливо, найгіркіша. Він викладач художнього інституту (за спогадами учнів – один з найулюбленіших). Конфлікту з владою немає, походження, як на ті часи, цілком пристойне. Але він людина освічена та інтелігентна, тобто, підозріла вже самим фактом свого існування. Не ладнається і з реалізацією літературних планів. Жук втрачає надію на можливість побачити омріяну та підготовану ще у 1918 році книгу прози надрукованою, навіть спроба видати вірші не вдається. На згадку лишається ескіз обкладинки книги поезій „Металеві дні”.
У лютому 1931 Михайла Жука було заарештовано. У наказі по інституту з’являється дивовижна фраза «Звільнено з причини арешту». А невдовзі, вже без з’ясування причини, поновлено на роботі. Він, вважай, відбувся легким переляком – ну, просиділа людина півроку, так у Одесі ж, не десь на Соловках чи Колимі. Пізніше Жук напише: «… весенние дни. Окно с решеткой – те же темные петли, а за ними такое же голубое небо. Целый день плывут белые облака, а вечером, в углу, где стоит параша, умирают последние лучи вечернего солнца…Как теперь, так и тогда я не знал и не знаю, что накопили против меня. Чувство боли, обиды сжимало грудь. Все время звучал один мотив – за что?». Але навіть коли причина незрозуміла, то натяк художник добре зрозумів..
Рятуючись від неминучого повторного арешту, він переїздить до Москви (у ті часи таким чином врятувалось немало людей), займається розписом кераміки на порцеляновому заводі. Це нове захоплення – знову ж – чи вимушене, чи уподобане – до кінця життя.
З початку 1920-х Жук вимушений поступово зрікатися майже всього, що доти складало сенс його життя: спочатку перестав писати казки, згодом п’єси, прозу, облишив гравіювати. Не зміг лише відмовитися від віршів та подекуди писав портрети. Вражає мужність цього непоказного чоловіка – у часи, коли багато хто палив фотографії рідних, він не знищив жодного портрета «ворогів народу». Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Хвильовий, Володимир Ярошенко, Микола та Марко Вороні, Дмитро Тась, Дмитро Загул, Володимир Винниченко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Василь Чумак - більшість зображених ним письменників та акторів можна знайти у сумнозвісному списку розстріляних до «двадцятої річниці Жовтня».
Наприкінці тридцятих Жук насмілився повернутися до Одеси. У 1940 з’явилась надія все ж таки видати книжку – допоміг колишній учень Тичина. Але почалась війна. Під час окупації жив з родиною в Одесі. Щоб вижити, працював оцінювачем в антикварному магазині. Від арешту за перебування на окупованій території Жука врятував той же Тичина, на ті часи міністр культури України.
Жук продовжив викладати в художньому училищі, відродив керамічну майстерню. Та жоден з його учнів не знав, що викладач був колись відомим художником, непоганим письменником, що він створив (і попри все не знищив) вражаючі портрети розстріляних та заборонених письменників. Нагадували про колишнє лише дореволюційні журнали з мистецтва „Аполлон”, які він зрідка приносив до училища.
Після смерті Жука одеські колекціонери охоче купували портрети невідомих нікому людей – таке враження вони справляли. Коли пізніше розпізнали, хто є хто, портрет Леся Курбаса викликав особливу увагу. Тоді вважалось, що його, разом з іншими в’язнями, втопили на баржі у 1942. І сцена, на тлі якої зображено режисера, здавалась пророцтвом, лиховісним передбаченням.
Згодом дізналися, що Курбаса розстріляли. Пророцтва не було. Та була відчайдушна мужність непоказної зовні людини, яка вміла не лише творити, а й зберігати.

Олена Яворская


Назад

Афиша. События
Международная конференция, приуроченная к 100-летию со дня смерти классика еврейской литературы Менделе Мойхер-Сфорима

Международный центр языка и культуры идиш
при Всемирном ...
Презентация телевизионного проекта «Путешествие в мир прекрасного»

19 октября в 15:30 в Золотом зале состоится Презентация 4-ой ...
Виставка акварелі Ігоря Летинського

11 жовтня о 15:00 в галереї музею відкриється виставка акварелі ...
Книжная прогулка по Одессе. История города в памятниках. Век XX.

Мемориальный музей К. Г. Паустовского продолжает историко-литературную программу «Книжные прогулки ...
Выставка Святослава Скоробогатова

В музее открылась выставка Святослава Скоробогатова.
Святослав Петрович Скоробогатов родился ...
Выставка «”Доитель изнуренных жаб” – Давид Бурлюк как литератор и издатель»

27 сентября в 18:00 в Золотом зале состоится открытие выставки ...
International Literature Festival Odessa 2017

ВЕРЕСЕНЬ 27 СЕРЕДА
ЛІТЕРАТУРНИЙ МУЗЕЙ ⸰ ЗАЛА ГАЛЕРЕЯ
18.00 ВИСТАВКА ...
«Золотая осень Мира - 2017»

      21 сентября в 15-летний юбилей Международного дня мира стартует ...
-Гостевая книга
В публикации \"Генриетта\"прочитала о том, что раньше выходили материалы о ...
Автор: Татьяна

Place3D - профессиональное создание 3D туров и 360 виртуальных панорам. ...
Автор: Sergey

Доброго дня! Підкажіть, будь-ласка, чи є у фондах музею видання ...
Автор: Ольга

Виртуальные туры
«Photo3d»
ОДЕССКИИЙи
ЛИТЕРАТУРНЫЙ
МУЗЕЙ