Режим работы: с 10:00 до 17:00, кроме понедельника
Сад скульптур работает без выходных в летнее время с 10:00 до 21:00, в зимнее время с 10:00 до 17:00

Адрес: г.Одесса, ул, Ланжероновская, 2

Телефон: 8 (048) 722-33-70
Отдел экспертизы культурных ценностей: 8 (0482) 33-52-12, 33-52-13
E-mail: litmuseum.org@gmail.com

-Фотогалерея -Музейщики смеются -Виртуальный тур -Сад скульптур
Український Трансавангард: ВАЛЕНТИН СІРЕНКО

 Любі друзі, у Міжнародний  жіночий  день 8 березня  о 15.00 відбудеться відкриття виставки Український Трансавангард: ВАЛЕНТИН СІРЕНКО, будемо раді бачити Вас (у день відкриття вхід вільний).
 
Поява нових імен на мапі світу мистецтва – це завжди несподівана радість відкриття. Ім’я художника з Одеси, який народився в Лубнах на Полтавщині, Валентина Сіренка (народ. в 1938 році), звичайно, є добре відомим його колегам, мистецтвознавцям та колекціонерам. Він є одним із яскравих представників живопису й графіки одеського «андеграунду» разом з Юрієм Коваленком (1931-2004), Валентином Хрущем, Миколою Новіковим, Анатолієм Асабою та іншими художниками одеської неформальної школи, розквіт якої прийшовся на кінець 1960-х - 1980-ті рр.
Існує ще один немаловажний факт, що об’єднує імена більшості з цих художників – майже всі вони багато років були пацієнтами Одеської обласної психіатричної лікарні, а Микола Новіков і Анатолій Асаба померли в ній. При цій лікарні існує музей, колекція якого формується лікарями та мистецтвознавцями ось вже понад 50 років. Виставки робіт обдарованих пацієнтів час від часу експонуються як на різноманітних виставкових майданчиках Одеси, так і за межами Південної Пальміри. Наприклад, в 2001 році твори цих художників репрезентувалися в Санкт-Петербурзі, ця подія отримала чимало позитивних відгуків в Українській та російській пресі.
Можна багато розмірковувати про розширення або стирання меж поняття «норма» у творчих особистостей. Дійсно, коли ми зустрічаємося з такими феноменами в історії  світового мистецтва, як, наприклад, живопис Ван Гога - усвідомлюємо, що нам взагалі мало відомо про те, де ж пролягає практично невидима межа,що відокремлює геніальність від божевілля. Звичайно, теоретику Максу Нордау, медику за освітою й учню Ч. Ломброзо (автора дослідження «Геніальність та причинність»), було не так вже й складно наприкінці 19 століття охарактеризувати художню та літературну творчість своїх сучасників, які експериментували з кольором та формою, як «виродження». Правда, його дослідження й сьогодні являють чималу цікавість завдяки парадоксальності суджень і, в певних моментах його бачення шляху, по якому почала розвиватися сучасна західна цивілізація, виявилося доволі слушним. Але, на щастя, позитивістські судження і оспівування класичних канонів як взірців «нормального мистецтва» не є істиною в останній інстанції.
Сьогодні нам відомо, що зайняття живописом багато в чому допомагає лікарям знаходити шляхи до виліковування душевнохворих, а що стосується професійних художників, які теж нерідко опиняються серед пацієнтів психіатричних клінік – це свідчить не лише про погану адаптацію творчої особистості в соціумі, але й про безмежні можливості мобільної свідомості, завдяки якій художник має бурхливу уяву, вільно експериментує з композицією й кольором, пластичними формами й перспективою. Таким абсолютно й незрівнянно геніальним живописцем був Юрій Коваленко, близький друг Валентина Сіренка. Особливо вражає яскравий оптимізм, який випромінюють картини Ю. Коваленка – святкові ходи й застілля, казкові спогади про безтурботне дитинство – в його композиціях дуже багато сонця й експресії; з формою він експериментував, часом, на рівні Наталії Гончарової з мистецької групи «Віслючий хвіст», яка була популярною в 1910-х роках. Навіть іронічні сцени «В комуналці» або «Вечоріє», гідні пера Михайла Зощенка чи Венедикта Єрофєєва, з алкоголіками й побутовими скандалами, вони приваблюють, перш за все, експресією образів.
Валентин Сіренко, який в 1967 році закінчив Київський державний художній інститут (зараз це Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури) за фахом архітектор-художник, все своє творче життя створює картини в абсолютно різних стилістичних рішеннях. Звичайно, переважно на його творчість вплинув постімпресіонізм і фовізм (французький варіант експресіоністського живопису, для якого були характерними більш м’які колористичні поєднання). Але з ким би ви не спробували порівняти його творчість: з Пабло Пікассо в період його захоплення кубізмом, з колористичним експресіонізмом Еміля Нольде, з фовізмом Андре Дерена й Альбера Марке, з абстракціонізмом Хуана Миро, з Анрі Матіссом та російськими футуристами в графіці, перш за все, слід підкреслити, що Сіренко залишається самим собою.
Художнику дуже подобається писати жіночу натуру: на пляжі й в інтер’єрі, оголену і напівоголену, в танці й уві сні. Його гедонізм безкраїй, його любов до життя лунає в самих природніх його проявах: чи то милуванні заходом сонця на морі, чи різноманітністю жіночих образів – перетворюється в його картинах на сміливі контрастні поєднання охристого й синього, засмаглі тіла пляжниць мають відтінки: від золотисто-рожевого до цегляно-коричневого.
Ось що пише про творчість Валентина Сіренка критик Ірина Чичикова: «Раніше він так визначав своє творче кредо: «Я є представникомУкраїнського екзистенціального авангарду» й пояснював, що людська свідомість виходить за межі тілесної оболонки, подорожує в космічному просторі, вертаючись збагаченою новими, яскравими, часом закодованими видіннями, й завдання художника — перенести їх на полотно. Сіренко переконаний, що далеко не завжди картину необхідно дописувати, завершувати, вона має приховувати в собі таємницю й збуджувати уяву глядача. Зараз художник серйозно захоплений віртуальним живописом, якому пророкує в XXI столітті велике майбутнє. Картини, що відносяться до цього напряму, мають багато нашарувань, кожна з них містить декілька — їх можна розглядати як по вертикалі, так і по горизонталі, вони зплетені з людських фігур, тварин, з рослин і символів. Сіренко бажає, щоб картина була своєрідним лабіринтом, ребусом, щоб її можна було розглядати з різних позицій, навіть перегортати, відкриваючи таємні ходи, нові значення, щоб полотно було заповнено з обох боків. В цілому, він хоче створювати безкінечні картини».
Дивлячись на пейзажі В. Сіренка – фантастичні й реальні, все ж таки важко повірити, що художник працює не де-небудь на півдні Франції, а на півдні України. Гадаю, що тільки десь на Лазурному узбережжі Середземного моря можна зустріти такі яскраво-рожеві тіні на доріжках парку. Його апокаліптичні й релігійні композиції театралізовані. А його «Чарівник» може здаватися навіть й самим Господом Богом в білих шатах, який сидить в центрі довгого білого столу. Світ реальних образів під магічним пензлем художника набуває остаточно фантастичних рис. Часом навіть дивуєшся, як це йому, який має за плечима академічну виучку, вдалося зберегти в своїй творчості цю дитячу безпосередність в прагненні пограти з
співвідношеннями реальних розмірів людських фігур й архітектурних споруд на композиційній площині.
Кожна картина Валентина Сіренка містить в собі особливе бачення довкілля – так може творити філософ з душею дитини. Кожний його портрет має надто емоційну виразність завдяки сміливій грі ліній та фарб. Особливий акцент художник робить на очах портретуємого (переважно це жіночі портрети). В очах його героїнь прозирає нескінченне здивування, але здивування не тривожне, а скоріше радісне, як можна радіти своєму знайомству з чимось неповторним і безкінечно мінливим. Таким і є живопис художника Валентина Сіренка.
 

 
VALENTIN SIRENKO:
A JOURNEY OF THE MIND INTO THE UNIVERSE OF COLOURS
 
We always feel happy when we discover something new, particularly if it refers to the world of art. Valentin Sirenko, an artist from Odessa (born in 1938 in Lubny, Poltava area) is well known to his colleagues, art critics and collectors. He is one of the most prominent exponents of pictorial and graphic arts of the Odessa «underground»; together with Yuri Kovalenko (1931-2004), Valentin Khrusch, Nikolai Novikov, Anatoly Asaba and others belonged to the Odessa Informal school which was in its prime back in the1960s-1980s.
Another uniting feature shared by these artists is the Odessa regional mental hospital of which they have been patients for many years, Nikolai Novikov and Anatoly Asaba both died there. For over 50 years doctors and art critics have been curating the art collection of the hospital which consists of the works of its talented patients. These works are occasionally shown at different exhibition venues in Odessa and outside the city. In 2001, many paintings of these artists were exhibited in Saint Petersburg, prompting numerous favorable reviews in the Ukrainian and Russian press.
“The norm” in art is hard to define because its boundaries are either too extended or blurred. When we look at Vincent van Gogh’s paintings we realize how little we know about the almost invisible borderline existing between genius and insanity. The social theorist Max Nordau (1849-1923), a physician by education and a follower of Cesare Lombroso(the author of «The Man of Genius»), characterized as «mere degeneration» the art and literary works of his contemporaries, experimenting with form and color. Nordau’s opinion is interesting to us because of his paradoxical judgments, and prescient vision of the direction in which the modern Western civilization has been developing. Fortunately, positivistic judgments and glorification of the classical canon as a standard for «normal» art are not the ultimate truth. Psychologists claim that painting classes help them to find a key to the treatment of their mentally sick patients. Artists, in their turn, happen to become inmates of mental institutions, which does not only indicate the maladaptation of the creative mind to the present day society, but also the unlimited
opportunities of the flexible mind endowing the artist with exuberant imagination and freedom of experimenting with composition and color, form and perspective. Yuri Kovalenko, Valentin Sirenko’s close friend, was an unsurpassed genius of this kind. Especially amazing is Kovalenko’s vivid optimism, exuding from his pictures — festive
parades and feasts, dreamy recollections of the carefree childhood – there is so much sunlight and artistic expression in his compositions.
His experiments with form, at times, rivaled Natalia Goncharova, a member of the «Donkey’s Tail» group, popular in 1910s. Even his tongue-in-cheek works, like «In the Communal Apartment» or «Night is Falling», worthy of Mikhail Zoshchenko or Venedikt Erofeev, featuring alcoholics and domestic squabbles, appeal to us first and
foremost due to their richness of character.
In 1967 Valentin Sirenko graduated from the Kiev State Institute of Arts (now the National Academy of Visual Arts and Architecture) majoring in architecture and painting. Throughout his professional career, he gave life to paintings with profoundly different stylistic decisions. His art was influenced, primarily, by Post-Impressionism
and Fauvism (French style expressionist paintings, with subdued color schemes). Although in his art you can trace the influence of Pablo Picasso’s Cubist period, Emil Nolde’s Expressionism, Andre Derain’s and Albert Marquet’s Fauvism, Joan Miro’s Abstractionism, and Henri Matisse’s and Russian Futurist artists’ graphic art, Sirenko
manages to retain his own strong voice.
He loves painting women: on the beach or indoors, naked – or half-naked, dancing or sleeping. His hedonism is limitless, we can see his love for life in its most natural displays: whether it’s the sunset at sea, or a multitude of female characters – being expressed as bold color combinations in ochre and dark blue; the color of the young
girls’ bodies ranging from golden pink to reddish-brown. Irina Chichikova, a prominent art critic, writes about Sirenko’s art: «This is how he defined his creative creed in the past: «I’m part of the vanguard of Ukrainian existentialists». He explained, that the human mind transcends limits of the body, travels through outer space, and returns to us, enriched with the new bright, at times, scrambled images — and it is the artist’s duty to commit them to canvas. Sirenko believes that it is not always necessary to finish painting a picture, that it should contain a mystery and fire the viewer’s imagination. Now Sirenko has taken a strong interest in the virtual art, which he believes will become a big deal in the 21st century. Virtual art is multilayered, containing multiple images in one, you can view it both vertically or horizontally; intertwined in it are images of people, animals, plants, and symbols. Sirenko wants a painting to be a kind of labyrinth, a puzzle, to be examined and re-examined over and over again, finding new, deeper meanings, for the canvas to be filled with images on both sides. To sum it up, he wants his paintings to be
infinite».
Looking at Sirenko’s landscapes, both fantastical and real, it is hard to believe that they were painted in the south of Ukraine, and not in France. You would expect to see such deep pink shadows in a park near Cote d’ Azur on the Mediterranean coast.
His apocalyptic and religious compositions are theatrical in nature. His «Magus» is akin to God Himself, dressed in white, sitting at the head of a long white table. Under the artist’s magical brush the world of real images acquires a fantastical quality. At times you wonder how the artist, with his serious academic background, succeeds to preserve this childlike immediacy in his work, playing with the ratios of actual sizes of human figures and architectural structures on the composition plane.
Valentine Sirenko’s every painting contains a unique vision of the world around him — only a philosopher with the soul of a child can achieve this. His every portrait is extremely expressive emotionally, thanks to the daring interplay of lines and colors. He emphasizes the eyes of the person portrayed (they are mostly women) — there is an infinite wonder in the eyes of his heroes, not alarming, but rather joyful, akin to rejoicing after having been acquainted with something unique and endlessly changing. Such is Valentine Sirenko’s art.
 
Anna LOBANOVSKA,
art critic, member of National Artist Union of Ukraine
 
Translation: Prof. Tatyana MIKHAILOVA
 


Назад

Афиша. События
«Янголи України» персональна виставка Наталі Курій

З 18 травня по 8 червня у в малій залі-галереї ...
Виставка живопису Тетяни Біновської

З 18 травня по 8 червня у залі-галереї ОЛМ триває ...
Благодійна акція на допомогу волонтерському проекту «Котяче царство»

До Міжнародного дня музеїв
 
19 травня в Меморіальному ...
Творча вітальня «Diligans» запрошує на зустріч-зупинку «А МОЖЕТ, НЕ БЫЛО ВОЙНЫ?..»

Творча вітальня «Diligans» запрошують на травневу зустріч-зупинку «А может, не ...
Музейний марафон 2018

19 травня  Одеський літературний музей в рамках Міжнародного дня музеїв ...
Музейна ніч «Волшебный рог Оберона»

18 травня о 19:30  в Одеському літературному музеї відбудеться музейна ...
Графік роботи музею на 11 травня

У п'ятницю, 11 травня, в зв'язку з ремонтом систем водопостачання, ...
Відкриття фестивалю ODESA PHOTO DAYS 2018 та головної експозиції фестивалю «ВХІД ЗАБОРОНЕНО/OFF LIMITS».

25 квітня о 16:00 в Одеському  літературному музеї  відбудеться відкриття ...
-Гостевая книга
В публикации \"Генриетта\"прочитала о том, что раньше выходили материалы о ...
Автор: Татьяна

Place3D - профессиональное создание 3D туров и 360 виртуальных панорам. ...
Автор: Sergey

Доброго дня! Підкажіть, будь-ласка, чи є у фондах музею видання ...
Автор: Ольга

Виртуальные туры
«Photo3d»
ОДЕССКИИЙи
ЛИТЕРАТУРНЫЙ
МУЗЕЙ