«Настали святки. То-то радость! Гадает ветреная младость…»

«Настали святки. То-то радость! Гадает ветреная младость…»

«Настали святки. То-то радость!

Гадает ветреная младость…»

О.С. Пушкін «Євгеній Онєгін»

 

Два тижні після Різдва до Хрещення (з 25 грудня по 6 січня за старим календарем) називаються Святками.

Саме в ці дні за традицією, що йде від часів язичницьких, проводились ворожіння.

Основна тема святочних ворожінь – це ворожіння на судженого (нареченого). Сни в ці дні теж вважалися віщими, тому дівчина просила, щоб їй приснився суджений.

Ось і в «Євгенії Онєгіні» цієї теми в 5-ій главі присвячені строфи з ХI по ХХI. Пушкін любив народні перекази, вірив у прикмети, сни, гадання. Сон Тетяни – повний святкової містики. Щоб побачити уві сні судженого, Тетяна кладе під подушку дзеркало і лягає спати.

«А под подушкой пуховой

Девичье зеркальце лежит,

Утихло все,

Татьяна спит…»

 Сон Тетяни є «віщим». Він віщує їй майбутнє заміжжя (бачити уві сні ведмедя, за народними віруваннями, обіцяє одруження або заміжжя). Шумлячий потік, що хвилею клубочеться, «не скованный зимой», символізує в цьому сні юність героїні, її дівочі мрії і забави, любов до Онєгіна.

«В сугробах снежных перед нею

Шумит, клубит волной своею

Кипучий, темный и седой

Поток не скованный водой.»

Тетяна насилу переходить струмок, раптом її починає переслідувати ведмідь. Він звалює Тетяну на спину і несе в будиночок в лісовій глушині. За столом вона бачить різних монстрів, виродків і серед них Онєгіна. Він тут господар.

Фантазії поета як ніби немає меж у вигадуванні всіляких чудернацьких героїв, нереальних істот.

Тетяна намагається розгадати свій сон за сонником ворожильного оракула Мартина Задеки. Що таке, наприклад, «чопорный и гордый человеческий остов», Карла з хвостиком, «напів-журавель» та «напів-кіт»? Це більше схоже на святочні наряди колядників.

Але цей дивний і страшний сон віщує і трагедію.

«Спор громче, громче, вдруг Евгений

Хватает длинный нож и вмиг

Повержен Ленский…»

Незабаром події віщого сну реалізуються в день іменин Тетяни. Навіть гості виявляться схожими на фантастичних істот: «Лай, хохот, пенье, свист и хлоп…» (VI, 104). Ну і фінал, дуель Онєгіна і Ленського. На жаль, гадання не стало радістю.

Ірина Діденко

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.