Выставка приурочена к 125-летию со дня рождения известного украинского поэта, переводчика, публициста, общественного деятеля, языковеда, литературоведа Максима Тадеевича Рыльского (1895-1964).

Поэт посещал Одессу в 1936 году, где переводил роман в стихах А.С. Пушкина «Евгений Онегин».

В курній Одесі жив тоді я…

Там довго небеса ясні,

Вітрил купецьких там біліє

Весела зграя вдалині…

На выставке представлены фотографии поэта, прижизненные издания произведений из фондов литературного музея.

Наиболее редкими являются журнал «Литературно-Научный Вестник» 1914 года и «Колоски Жизни» (книга для чтения вторая), изданное в 1925 году в Киеве, содержащие первые публикации молодого Максима Рыльского «Летючий човен» и «До косовиці».

Люби природу не як символ

Душі своєї,

Люби природу не для себе,

Люби для неї.

М. Рильский

Ми туди як птиці, линемо,

Де прапрадідів добро,

Де рядами тополиними

Облямований Дніпро. 

М. Рильский

Прислухайтесь, як океан співає –

Народ говорить. І любов, і гнів

У тому гомоні морськім. Немає

Мудріших, ніж народ учителів;

Це праця,  це натхнення, це людина. 

М. Рильский

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля;

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінчена й Даля,

Не майте гніву до моїх порад

І не лінуйтесь доглядать свій сад. 

М. Рильский

Коли пісні мойого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах. 

М. Рильський

«Він України мав чарівну вроду,

Носив її наймення гордолиць.

Він виріс від суниць аж до зірниць,

Великий гранослов свого народу»

Д. Павличко

 

«…Рыльский достаточно изящный и сложный поэт… И живёт он со своим временем, напряжённо и внимательно в окружающую жизнь смотрит, умеет замечать в его глубине струю вечно человеческого…».

Н. Зеров

«Мой разум может забыть дату, но моё сердце никогда не забывает тех, кого любит», – напишет М. Рыльский в одном из писем.