Одесский литературный музей ведёт активную издательскую деятельность, возвращая имена и творчество художников, надолго вычеркнутых из истории литературы. Среди многочисленных изданий – книга «Пливуть кораблики морями: Мариністика українських поетів-авангардистів 1920-х років, створена на одеському узбережжі».

Предлагаем вниманию читателей отрывки из книги.

«„Пятерная гроздь непреодолимых певцов“ моря и одесского порта вышла из гавани Одесской киностудии, где в середине 1920 года образовалась настоящая мастерская украинских поэтов-авангардистов. Олекса Влызько, Майк Йогансен, Михаил Семенко, Леонид Чернов (Малошейченко), Гео Шкурупий – всех их свела судьба на площадке Одесской кинофабрики ВУФКУ. Отсюда талантливые юноши погрузились в водоворот искусства, получили признание, и, к сожалению, судьба многих из них оборвалась на взлёте. Они мечтали о путешествиях в экзотические страны, они стремились к художественным свершениям, для талантливых юношей не существовало неосуществимого. Здесь в Одессе на берегу Черного моря они радовались творческим успехам друг друга, безумствовали от мечтаний и творческих замыслов, весь мир был перед ними. Пройдёт десятилетие, в течение которого они пополнят сокровищницу украинской культуры, после чего неправедным судом будут казнены на Соловках, на берегу Белого моря или в других местах „широкой страны Советов“».

Этим изданием мы чтим память погибших поэтов и возвращаем к читателю их творчество, приобщившееся к судьбе своих авторов и десятилетиями подлежавшее репрессиям, книги поэтов были уничтожены, поэзия изъята из употребления. Находить уцелевшее, сохранившееся в частных коллекциях, в спецхранах, в архивах – на всё это были направлены усилия многих литературоведов, чтобы восполнить этот удручающий пробел в украинской культуре. К поискам приобщились и составители этого сборника, чтобы донести до читателей творчество украинских молодых поэтов, проживавших в 1920-х годах в нашем городе и обласканных волнами Чёрного моря.

____

Георгий (Юрий) Данилович Шкурупий (Гео Шкурупий) (1903-1937) родился в 1903 г. в г. Бендеры Бессарабской губернии в семье железнодорожника. Окончил 2-ю Киевскую гимназию в 1920 г. Проучился год на медицинском факультете Киевского университета, стал студентом Киевского факультета международных отношений, на котором не доучился. В 1925-1927 годах работает на Одесской кинофабрике редактором и сценаристом. По сценариям Гео Шкурупия поставлены фильмы: «Синій пакет» (1926), историческая драма «Спартак» (1926) по одноименному роману Рафаэлло Джованьоли. Первый поэтический сборник «Психотези. Вітрина третя» вышел в 1922 г. в Киевском издательстве панфутуристов «Гольфштрем». В 1923 году издаёт сборник «Барабан. Вітрина друга». В Одессе написал поэтический цикл «Море» (1927), в который вошло 5 стихотворений, повторявших название цикла. С 1925 г. начинает писать и издавать прозу. В 1934 году Гео Шкурупий был арестован и отправлен в Соловецкий лагерь особого назначения. 8 декабря 1937 г. поэт был расстрелян. Реабилитирован в 1957 г.

 

 Гео Шкурупий

Цикл «Море»

1

От шкіпером коли б я був,

то розпустив би всі вітрила,

щоб вітер щогли долі гнув

та буря в линвах вила…

 

Жахлива ніч… Хай шторм гуде!..

Хай тьма мішається з водою,

горами хвилі хай несе

у вічі чорною марою.

У безвість лине корабель,

набридло те, що було вчора, –

в пітьмі встають кордони скель

і гриви спіненого моря…

Розхристана, нервова муть

У недосяжне б’є склепіння; –

незнана у безоднях путь

і десь далеко Україна…

 

О море!.. Нескінченна даль…

Колиска бур і урагана,

Землі кісток одвічний праль

Та буйних мрій омана…

 

2

 

Спіняться вигнуті води морів,

і вийде із хвилі по сто моряків…

Кожний із них загнуздає коня,

а кінь заїрже й пролетить навмання…

 

Вітер у линвах на ґвалт прокричить,

і очі засліпить пінява мить,

вершники чорні стануть у ряд,

де море бурхливо влаштує парад…

Безодні почують жалібний спів,

Страшний і самотній скрип кораблів.

Там хрясне й повалиться щогла на діл

І вибухне парус, роздертий навпіл,

зійдуться хвилі і викрешуть грім, –

– вершником більше стане одним…

 

А голос страшний прокричить у пітьмі,

і відгук луна відіб’є вдалині,

вітер в простори цей клич занесе,

де море шумує, море реве…

 

3

 

Пітьму роздер раптовий ранок, –

як золотий удар,

і перший промінь зажурився тьмяно

в розривах хмар.

В пурпурі захитався дальній обрій

од буйних хвиль

і море – звір мільйоногорбий –

вже вибилося з сил.

Туди, туди, де сонце встане

і на землі розгубить жар,

щоб залишилася в тумані

орда нічних примар…

Бо ранок, як стрілець відважний,

огнисту запуска стрілу

і ранить в серце легковажну,

зрадливу тьму.

Прониже глиб розбурхану, зелену

І темний од намулу діл,

пішле у даль набій шалений

з огняних жил…

Туди, де сонцем випещених берегів,

в іскристу гру,

туди, в затоки водограйних див

і я іду!..

 

4

 

Шумить в тумані рідний порт,

очима грає там красуня,

блищить од спеки дерев’яний борт

і пахне смолами портова клуня,

у серці ж пристрасті колишніх натюрморт,

а в очах та ж красуня…

 

Над головою Південний Хрест,

унизу мінливий оксамит,

вітер на Зюд-зюд-вест,

шкіпер спить.

 

Стрункі всі щогли кораблів

та ще стрункіш од них Марія…

Мов пальма, з дальніх берегів,

мов тепла, недосяжна мрія,

хвилює сон сміливих моряків

приваблива Марія…

 

Над головою Південний Хрест,

унизу мінливий оксамит,

вітер на Зюд-зюд-вест,

шкіпер спить.

 

5

 

В краї незнані запливли,

де сонце пестить смашний банан,

де в залушні, пахучі дні

приглушено стогне «там-там»…

 

Виблискує там огнями далечінь

і море, як зелений луг,

де плюскає зомліла лінь

од соняшних потуг.

 

Дзюрчить під кораблем вода,

навколо ж розрізає глиб

дельфінів іскробарвна гра

і пурхання летючих риб…

 

І раптом десь далекий грім

і течія, як водоспад,

з осель стовпом курчавий дим

і поруч пальм високий ряд.

 

Припливу шум і рифів рик

гуде навколо корабля,

і з щогли вищої бадьорий крик:

– Земля!.. Земля!..

 

Галина Закипна

Алёна Яворская