Одесский литературный музей ведёт активную издательскую деятельность, возвращая имена и творчество художников, надолго вычеркнутых из истории литературы. Среди многочисленных изданий – книга «Пливуть кораблики морями: Мариністика українських поетів-авангардистів 1920-х років, створена на одеському узбережжі».

Предлагаем вниманию читателей отрывки из книги.

«„Пятерная гроздь непреодолимых певцов“ моря и одесского порта вышла из гавани Одесской киностудии, где в середине 1920 года образовалась настоящая мастерская украинских поэтов-авангардистов. Олекса Влизько, Майк Йогансен, Михаил Семенко, Леонид Чернов (Малошейченко), Гео Шкурупий – всех их свела судьба на площадке Одесской кинофабрики ВУФКУ. Отсюда талантливые юноши погрузились в водоворот искусства, получили признание, и, к сожалению, судьба многих из них оборвалась на взлёте. Они мечтали о путешествиях в экзотические страны, они стремились к художественным свершениям, для талантливых юношей не существовало неосуществимого. Здесь в Одессе на берегу Черного моря они радовались творческим успехам друг друга, безумствовали от мечтаний и творческих замыслов, весь мир был перед ними. Пройдёт десятилетие, в течение которого они пополнят сокровищницу украинской культуры, после чего неправедным судом будут казнены на Соловках, на берегу Белого моря или в других местах „широкой страны Советов“».

Этим изданием мы чтим память погибших поэтов и возвращаем к читателю их творчество, приобщившееся к судьбе своих авторов и десятилетиями подлежавшее репрессиям, книги поэтов были уничтожены, поэзия изъята из употребления. Находить уцелевшее, сохранившееся в частных коллекциях, в спецхранах, в архивах – на всё это были направлены усилия многих литературоведов, чтобы восполнить этот удручающий пробел в украинской культуре. К поискам приобщились и составители этого сборника, чтобы донести до читателей творчество украинских молодых поэтов, проживавших в 1920-х годах в нашем городе и обласканных волнами Чёрного моря.

____

 

Михаил Гервасеевич Йогансен (Майк Йогансен, 1895-1937) родился в 1895 г. в Харькове в семье учителя немецкого языка. Окончил историко-филологический факультет Харьковского университета (1917). Знал древнегреческий, латынь, свободно владел английским, немецким, итальянским, испанским и французским, знал скандинавские и славянские языки. В 1921 г. вышла его первая поэтическая книга – «Д’горі». За семнадцать лет творческой деятельности издал восемь книг стихов, десять книг прозы (из них пять – книги очерков), четыре детских и две – литературоведческие. Был среди основателей «ГАРТА» и «ВАПЛИТЕ». В 1927-1928 гг. работал на Одесской кинофабрике ВУФКУ. Написал совместно с Юрием Тютюнником (амнистированным соратником Симона Петлюры) сценарий фильма «Звенигора», в дальнейшем переработанный и поставленный Александром Довженко. 27 октября 1937 г. поэт был расстрелян. Реабилитирован в 1958 г.

 

 

Майк Йогансен

 

РОНДЕЛЬ

 

                 Матроси – лірники моря.

 

Пливуть кораблики морями

У неминучий океан.

– Снується сон в зимовій рамі

І сходить сонце між ліан.

 

Серед облуд, серед оман

Це ж ви в середньовічній драмі

Ще промінь – і спливе туман…

Пливуть кораблики морями.

 

Й під кораблинними серцями

Новий заворушивсь титан.

Ще мить – і задзвенить пеан:

Пливуть кораблики морями

У неминучий океан.

 

РИБАЛКИ

 

Під парусами лежать ловці,

І дно парує під парусами,

На морі штиль, і лінива синь

Полегом зелений обмилює камінь.

 

– Бунація. – Стиха сказав старший,

Проте виходьте. Буде левант.

Як двадцять п’ять лебединих ший,

Випливає двадцять п’ять шаланд.

 

Ідуть на веслах: невесело це.

Важніють руки і спати хилить.

– Старшино! Слухай. Не пізно ще

Вернутись. Нема ні вітру, ні хвилі,

 

Бунація. Правда. Сказав старий,

– Але недобір. Недобір до плану,

– Греби, хлоп’ята! Воду рий.

– У морі гнатиме нас трамонтана.

 

За Тендрою – бачиш – хмарка є,

Леліє, немов учорашня піна?

– Вона мені знак, мені знак дає,

– Яка сьогодні буде година.

 

Гей, пожа! Стерно рипить у руці.

Пожій. Завертає шаланда ліво.

Висипають сіть молоді ловці.

Орцій. Набирає вітру клівер.

 

Не раз і не два висипали сіть,

Насипали живим шаланду сріблом.

По борт, по вінця риба лежить,

Для братів, для робочих добута риба.

 

І от розібрався малий вітерець,

Покинуто весла, мов птиці.

Самі випливають шаланди на герць

За моря синяву границю.

 

І знов висипають, і моряний лан

Родить живосрібляні гори,

Де в борознах сплився зелений лиман

Із синьою хвилею моря.

 

Та борозни глибше заорює вітер,

Жене в буржуазні краї трамонтана,

Хитає шаланди, напружує сіті,

Збиває з зеленої грані лиману.

 

Спускай топселі. Керуй у вітер.

Варуйся, хлопці. На рифи бери.

Ще зима у воді. Ще зима на світі.

Ще навіть не провесна. Ще не апріль.

 

Налетів бурхайло, і пінна бруя

Шумує під прову, біжить у борінній

Путі, як плуг у чорних полях,

Зарипіли стерна в холодній піні.

 

У море. Вперед. Нема вороття.

Летять мартини за неба двері.

Від неба й до неба бурхайла стяг,

Чим далі і далі блигомий берег.

 

Блигомий берег потоп у бруї,

Над борт, вище борту бурують хвилі,

Чорніють неба кренні краї,

І стали сторч, і море укрили.

 

Ламає реї лихий борвій,

Шаланди шалаються, як старці –

– Спускай шпринтовий. Шматай. Рви.

– Клівер. Клівер держи у руці.

 

– Рятуйся, браття. Рибу скидай!

Гуде забрати здобич море.

Вода воює  по самий край

Бушприту здіймаються водяні гори.

 

– Орцій! –  Крізь бурю реве старий.

– Чи пан, чи пропав – усе одно.

– Орцій! Додому. Орцій, бери.

– Хто займе рибу, пущу на дно!

 

– Орцій! По пояс у морі стоять

Ловці, налігши на клівер.

Через борт морозна пішла струя.

Орцій. Поворот. І знову ліво.

 

Блигомий берег блиснув на мить

І знову потоп у пінявій хвилі.

– Орцій. На берег прову держіть.

– Гребіть скільки є, скільки є в вас сили!

 

В піску, в мілині сичить шкафут

У воду. Попхай. Тягни руками!

Розриває м’язи кодоли жмут,

Коліна крає різучий камінь…

 

Живі. Удома. Але старший

Не дає. Збирає негайні збори.

Похилились голови з кляклих ший,

Стоїть старий і мовчить суворо.

 

На кого працюєте? На куркуля?

– Герої, що в море улов скидали?

– Виходь наперед. Просто руля.

– Пиши у список. Чого ж ви стали?

 

– Чи ви забули, хто ви є?

Чи ви забули, хто є за вами?

Мовчить. І вечір з моря встає,

Кладе багрець на причальний камінь.

 

Галина Закипна

Алёна Яворская