Новини

Сьогодні, 20 вересня, виповнилося 98 років від Дня народження поета-фронтовика, письменника, кіносценариста Григорія Михайловича Поженяна. Пропонуємо разом з нами згадати деякі віхи долі цієї гідної людини.

В цьому році виповнюється 150 років з дня народження чудових російських письменників: О.І. Купріна (7 вересня) і І.О. Буніна (22 жовтня).
Письменники познайомилися в Одесі влітку 1897 року в Люстдорфі. Бунін жив тоді в дачному будинку свого друга, письменника і поета О.М. Федорова. Купрін зупинився у сусідів Федорова по дачі Каришевих. Дізнавшись, що приїхав Купрін, Бунін негайно побіг до моря знайомитися з ним.

Йосип Олександрович Бродський відвідав Одесу в 1971 році (за запрошенням свого ленінградського знайомого Льоні Мака) заради зйомок в фільмі 'Поезд в далекий август'. Зйомки проходили на Одеській кіностудії. Оскільки, у цей період свого життя Бродський знаходився у важкій фінансовій ситуації, така робота була вдачею. Тим більш, що вищезазначений Льоня Мак був знайом з режисером фільму Вадимом Лисенко. Окрім всього, Йосип мав сильну зовнішню схожість з людиною, роль якоі йому потріно було зіграти, а саме секретаря Одеського горкома партії Гуревича, так що, на роль поета затвердили.

Серпень подарував світові літератури, щонайменше, дві персоналії письменників. Різних за часом життя, різних за стилем, різних… але в житті у обох трапилася Одеса.

27 серпня 1856 року народився Іван Якович Франко – видатний поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, «Великий Каменяр».

27 серпня 1902 року народився Юрій Іванович Яновський – поет та прозаїк, «Майстер корабля».

У 1925 році Юхим Іванович Фесенко відзначав свій ювілей. Колишньому власникові найбільшої в Одесі типо-хромолітографії, продукція якої була відома у всій Російській імперії, а якість відзначено медалями багатьох міжнародних виставок, виповнилося 75 років. У цей ювілейний рік, мабуть, усвідомлюючи його як важливу віху в своєму житті, розуміючи і те, що життя його хилиться до заходу, старий видавець почав писати мемуари.
Фесенко видав безліч книг, а написав тільки одну. Написав її для своїх дітей, онуків, правнуків. Він хотів залишити для своїх одеських нащадків спогади про прожите їм життя.

Борис Нечерда – поет, письменник, журналіст. Талант, який з роками набув сили і мав би стати провідною зіркою постмодернізму українського письменства. «Ясність, після якої нарешті нам, завжди запізнілим сучасникам, стає зрозуміло, якого великого поета втрачено. Чи все-таки знайдено? – писав Ю. Андрухович про Нечерду.
Народився на Вінничині, все свідоме життя з 17 років і до останніх днів, Борис Нечерда прожив в Одесі. Проте зберіг українську автентичність, був людиною, котра жадає бути і є сама собою. Творчий доробок поета є спробою осмислення неповторності та цінності внутрішнього світу людини.

"В Одесі, а це було в Одесі, багато хто переселявся на берег моря в легковажних клітинках, споруджуючи їх уздовж стежок, пригощаючи в свята натовп дорогим чаєм і дешевими пісеньками. У цьому напіврибальському житті знаходили красу. Діти незручною пухкою рукою підіймають вудку, що заплуталася у водоростях. Інші, втомившись від уроків, бачать вісь життя в лові дрібних рачків, натовпами ковзають в воді. Хвилі – чуттєвий рій від купальників, в зеленому саду бродять єврейки і кидають пекучі і важкі погляди свого племені. Чорні зіниці і білі білки їхніх очей дивні, і вони справедливо пишаються ними". Ці рядки про наше місто належать геніальному поету Срібного століття – Велімиру Хлебникову.