І знову підшивки старих газет, що зберігаються в фондах Одеського літературного музею, нагадують про літературне минуле нашого славного міста. І знову мова піде про газету «Моряк», що має міцний зв’язок з літературною історією Одеси: в її редакції в 1920-21 роках працював К. Паустовський, тоді ж публікувалися вірші Ю. Олеші, В. Катаєва, Е. Багрицького, оповідання І. Бабеля.

А з 1977 року в газеті почали з’являтися статті нашого співробітника – Олександра Розенбойма, що публікувався під псевдонімом Р. Олександров. Пропонуємо вашій увазі одну з таких статей.

На цей раз мова піде про одну з візитних карток Одеси: пивницю «Гамбрінус», невіддільну в народній пам’яті від граючого там Сашка-музиканта (А. Певзнера), чий образ став основою знаменитого оповідання О. Купріна. Однак мало хто знає, що О. Купрін не був першим письменником, натхненним «Гамбрінусом» і музикою скрипаля Сашка – його легенда почалася набагато раніше…

 

Пам’ять старого «Гамбринуса»

«Ранком 24 лютого 1903 року через воріт друкарні «Одеських новин» вилетіла зграйка рознощиків газет, які стрімко і шумно розтікалися по вулицях, -сегодня вони були господарями сенсації:

– Читайте!

– Чарівна скрипка!

– Тільки в «Одеських новинах»!

Так рекламувалася чергова глава нового великого нарису одеського письменника Л. Кармена «На дні Одеси», яка називалася «Чарівна скрипка».

«Гайда тепер до Гамбринуса Сашка слухати!.. Сашка сидів, розвалившись на стільці, і грав на скрипці, а йому акомпанували з двох сторін двоє молодих хлопців вельми приємної зовнішності. Сашка! Сашка! Його йдуть слухати з усіх кінців Молдаванки, Пересипу і Слобідки-Романівки!».

Сашку-скрипаля з «Гамбринуса», звичайно, знали і запам’ятали багато хто, а ось нарис Л. Кармена спіткала доля, на жаль, звичайна для старих газетних матеріалів: він був написаний, надрукований, прочитаний і… забутий.

Це була свого роду моментальна фотографія «Гамбринуса», цікава сьогодні як свідчення документальності написаного трьома роками потому знаменитого оповідання О. Купріна, повного відзвуків першої революції. Важко сказати, хто саме з одеських друзів привів Олександра Івановича Купріна в «Гамбрінус» – той же Л. Кармен або друкарі «Одеських новин», репортер А. Ловенгард, майбутній співробітник «Моряка», або рибалки з Великого Фонтану. А може, він сам знайшов його, вважаючи, що «про душу великого міста музеї і палаци говорять набагато менше, ніж старі вулиці, ніж ринок, порт, набережна і, звичайно, найбільше – простий та дешевий трактир».

У кожного літератора свої особливості і прийоми роботи. О.І. Купрін, який аж ніяк не страждав відсутністю творчої уяви, сказав одного разу, що не може написати нічого хорошого, якщо в творі не буде реальної основи… Він подружився з Сашею-скрипалем, бував у нього вдома на Садіковській, будинок 40, а вечорами приходив в «Гамбрінус» і, вибравши дальній кут потемніше, потягував пиво, курив, слухав Сашу, придивлявся і зрідка щось швидко записував.

Оповідання було надруковано в 1907 році в лютневій книжці журналу «Сучасний світ», а через місяць О.І. Купрін приїхав до Одеси, приніс в «Гамбрінус» екземпляр журналу з дарчим написом – його потім довго показували відвідувачам – і срібний портсигар в подарунок Сашкові. Він показав його журналісту О. Аренбергу, згодом репортеру «Моряка», той розповів про це автору цих рядків, останній – сьогодні читачам. Так іноді простягається ниточка з минулого…

Після появи купріновского оповідання «Гамбрінус» став популярним в середовищі приїжджих і місцевих письменників та журналістів, і в цьому плані його можна вважати попередником відомих одеських літературних кафе початку 20-х років.

– «Гамбрінус», – згадував один юності Едуарда Багрицького Б. Скуратов, – зберіг майже повністю обстановку, описану Купріним, Сашка сидів на призначеному місці і під акомпанемент гармоні і фортепіано поперемінно грав то на скрипці, то на окарині».

На гармоні грав тоді молодий Костянтин Миколайович Вересковський, за фортепіано сидів його брат Гнат Миколайович. А акомпанували вони Олександру Яковичу Певзнеру, який був відомий в Одесі під ім’ям Сашка-скрипаля з «Гамбринуса».

Автор цих рядків неодноразово розмовляв з Костянтином Миколайовичем, який протягом багатьох років зберігав фотографію оркестру «Гамбринуса», спогади про Олександра Івановича Купріна, Сашка-скрипаля, багатьох постійних відвідувачів «Гамбринуса».

Р. Олександров,

старший науковий співробітник

Одеського державного

літературного музею.

Газета «Моряк» №22, 1978 рік.»

Кларисса Ярошевич