Кропивницький Марко Лукич (1840-1910) – видатний український драматург, актор, режисер першого українського професійного театру. Народився 7 травня 1840 року в селі Бежбайраки Бобринецького повіту на Херсонщині в родині управителя панським маєтком.

Закінчив повітове училище. З 1861 року служив в Бобринецькому повітовому суді, пізніше був секретарем ратуші. Грав в театральных аматорських гуртках. Але прийшов час прощатися з юнацьким захопленням театром і обирати професію. Кропивницький марив сценою, але він хотів працювати лише для української культури, та на той час створення українського театру здавалося настільки нездійсненим, що Кропивницький вирішує стати інженером. В своїй автобіографії він пише:

«У сентябрі 1871 р. я подав в отставку, продав дом в Бобринці, розпродав хазяйство, коней і переїхав на життя в Одесу, думаючи лагодитись до Технологічного інституту або в Університет. Але не так вчинилось, як думалось. Мати моя переїхала на життя до приятельки своєї, поміщиці Немирової і довго з нею не розрізнялася. Не пройшло і двох місяців як поселились ми в Одесі, побували ми скільки разів у Італьянській опері і нарешті не витерпів я, щоб не піти в народний театр; до речі на афіші були прізвища декотрих акторів, з котрими колись познайомився я в Єлисаветграді. Народний театр графів Моркових був на Олександрійській вулиці, театр дерев’яний, перероблений з цирку. Я пішов на “Уголино”. Роль Уголіно грав Мик[ола] Павлович Чернишов, зять і компаніон Моркових, котрий, до речі мовить, і був душею всього діла. В антракті я зайшов за куліси, побачився з знайомими акторами, почались питання, дивування, як це я опинився в Одесі, та по якому случаю? Почали актори мене вихвалять перед Чернишовим, як видатного виконавця українських творів. Причепився покійник Г.А. Виходцев: „Сиграйтє, пожалуйста, в мой бенефіс!..” Я довго зволікався, одмовлявся… одначе в той раз не згодився, звернувши на те, що спершу перебалакаю з жінкою. А в душі, признаться, все піднялось і заговорило. Другого дня приїхав до мене Виходцев, як почав умовлять, як почав прохать, і я нарешті згодився зіграть Стецька в „Сватанні на Гончарівці”. Цей мій дебют 13 ноября 1871 року і рішив мою судьбу. Після спектаклю мене не випустили з театру, прийшли рецензенти і в один голос сказали, що моє місце на кону» (М.Л. Кропивницький «Автобіографія»).

Марко Лукич Кропивницький починає грати в цій трупі, потім переходить до іншої, потім до іншої… І так в складі різних російських труп 10 років пропрацював Кропивницький, об’їздивши майже всю Російську імперію. Протягом цих десяти років Кропивницький не полишав віри в те, що колись вийде він на сцену українського театру. Його мрії збулися. 1882 року Кропивницький отримав дозвіл створити свою трупу, якій було дозволено грати п’єси українською мовою.

Кропивницький написав більше 40 драм, комедій, водевілів. Найбільш відомі його драми: «Дай серцю волю, заведе в неволю» (1863), «Мироїд, або павук» (1882), «Доки сонце зійде, роса очі ввиїсть» (1882), «Дві сім’ї» (1888), «Олеся» (1891).

В 1882 году М.Л. Кропивницкий організував спільно з М.П. Старицьким першу українську професійну трупу, в якій виконував обов’язки режисера та актора. Старицький був директором.

1883 року новостворена українська трупа під орудою Михайла Петровича Старицького та Марка Лукича Кропивницького приїхала на гастролі в Одесу.

Перші гастролі трупи під керівництвом Кропивницького и Старицького пройшли в Одесі в Маріїнському театрі в серпні 1883 року. Одеські газети постійно публикували рецензії на спектаклі української трупи:

«Отъявленные скептики в течение двух месяцев не переставали посещать спектакли с малорусскими пьесами; ежедневно у кассы Мариинского театра происходила давка, переходившая в драки из-за билетов; артистам устраивали овации, подносили ценные подарки, курили фимиамы… Что же сей сон означает? Толкование его одно: в Одессе была труппа, отвечающая самым строгим требованиям драматического искусства». (Земляк «Из записной книжки рецензента» – «Одесский вестник», «Одесские новости»,«Одесский листок»).

Новини про шалений успіх україньскої трупи облетіли не тільки всю Російську імперію. З Австро-Угорщини найшановніший тогочасний критик І.Я. Франко писав: «З тих пір ні в кого не виникало сумнівів відносно існування на Україні самобутнього національного театру, який відразу виступив зі своїм оригінальним, українським щиронародним репертуаром».

Кропивницький був неперевершеним актором, талант його був багатогранний, він однаково обдаровано виявляв себе в комедії і драмі, він вмів надзвичайно точно підмічати характерні риси знайомих йому людей, а потом втілювати їх в сценічних образах переконливо і реалістично.

Починаючи з перших переможних гастролей 1883 року український театр приїздить до Одеси по декілька разів на рік. Одеські глядачі були у захваті від гри українських акторів, а за рецензіями в одеських газетах можна писати хронологію українського театру корифеїв.

В 1896 році М.Л. Кропивницький в Одесі в Міському театрі (тепер Одеський оперний театр) святкував 25-ліття своєї акторської діяльності. Його син згадував: «Слава його досягла в ті роки апогею. Не знаю, як і коли (у всякому разі задовго до ювілею) Марко Лукич був проголошений “батьком українського театру”, але цей почесний титул був підхоплений усією громадськістю і незмінно супроводжував прізвище Кропивницького. Десятки телеграм були прочитані зі сцени після ювілейної вистави, в десятках газетних заміток і статей розповідалось про ювілей і ювіляра. Відгукнулись газети Петербурга, Москви, Києва, Харкова, Тифліса і багатьох інших міст» (В.М. Кропивницький «Із сімейної хроніки Марка Кропивницького: Спогади про батька»).

Кореспондент єлисаветградської газети писав, що як колись 7 грецьких міст сперечалися про місце народження Гомера, так тепер єлисаветградці готові сперечатися з жителями Одеси, де власне розпочався розвиток великого таланту. Адже перші виступи Кропивницького відбулися на аматорській сцені Єлисаветграда, а дебют на професійній сцені, який і зумовив його подальшу долю, пройшов в Одесі. Певне, сам Кропивницький вважав батьківщиною народження свого таланту все ж таки Одесу, бо саме до нашого міста приїхав він святкувати свій ювілей 25-річного служіння театру.

В Одесі пройшли і останні гастролі М.Л. Кропивницького в квітні 1910 року на сцені театру Сибірякова. Наприкінці гастролей актор почував себе настільки погано, що не міг грати і виходив на сцену просити вибачення у глядачів. 21 квітня 1910 року він виїхав з Одеси, і в потязі помер. Всі одеські газети відгукнулись некрологами і скорботними статтями з приводу смерті «батька українського театру».

 

Галина Закіпна