27 квітня сороковий день з дня смерті Олега Губаря…

Ми з болем пам’ятаємо цю втрату. Сумують всі, хто знав Олега, всі, хто любить Одесу. Важко змиритися з тим, що він вже не зайде до нас в Пушкінський музей. Але поки буде жити наш музей, буде жити в ньому і пам’ять про Олега Губаря, адже тут вона матеріальна. Коли ми готували нову експозицію до 200-річчя О.С. Пушкіна, Олег ділився з нами своїми знахідками та архівними розвідками.

Так в експозиції з’явилися копії знайдених їм в архіві документів «Прошение Якова Мишеля в Городскую Думу об аренде дома Сикара для открытия гостиницы» («Отель дю Нор», де і зупинявся Пушкін), а також «Положение о гостиницах». Келих з дому Сикара з колекції Губаря перекочував в нашу експозицію, а на ломберному столику з’явилися гральні карти початку ХIХ століття. Завдяки участі Губаря в розкопках на Театральній площі, де знаходилося оспіване Пушкіним казино, в експозиції музею можна побачити не тільки монети 1823 року, а й гральну фішку, і навіть устричну стулку – чудова ілюстрація до одеської глави «Євгенія Онєгіна».

А хіба можемо ми обійтися без його книг, що стали вже хрестоматійними «Пушкин. Театр. Одесса», «Воронцов и Воронцова», «Среди разбросанных колод», «101 вопрос об Одессе» та багатьох інших? Авторитет Губаря як знавця пушкінської епохи і Одеси цього часу важко переоцінити.

Я впевнена, що наша вдячна пам’ять буде свідчити про нього на Божому Суді. Вёдь всім своїм багатством він ділився з нами.