Виставка присвячена до 90-річчя Станіслава Стриженюка

 

Станіслав Стриженюк – поет, перекладач, член Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій імені К.Г. Паустовського, П. Г. Тичини, «Золоте перо», «Культурная столица − 2019». Має низку нагород.

Народився 3 березня 1931 року в м. Гайвороні на Кіровоградщині в сім’ї хліборобів. Після школи закінчив Одеський політехнічний інститут (нині Одеський національний політехнічний університет), пізніше, у 1963 р., Літературний інститут ім. О.М. Горького в Москві. Був начальником Одеського обласного управління культури, головним редактором Одеської кіностудії художніх фільмів. Один із засновником (разом з Іваном Гайдаєнко) Одеської обласної Ради миру.

Друкувати вірші почав у 1950 роки (першій вірш – газета «Моряк» №139, 1954 р., ще будучи студентом. Назва віршу «Море зовёт»:

«Их море не голубизной

На волны бурные манило:

Трудом, огромной шириной,

Упорством,

                  мужеством

                          и силой».

Газету та інші літературні видання ви можете побачити на виставці в ОЛМ.

Присутня також книга: «В братнім краю» (1957, з дарчим написом: «Перша книга – Одеському державному літературному музею» ) та інші: «Земля орлів» (1960), «Рубікон» (1962), «Слава Ковалівна» (1964), «Пасати – вітри постійні» (1970), «Вибране» (1991), «Тетянин день» (2004). В поезії Станіслава Стриженюка оспівано Одесу, Причорномор’я та цілинні степи Казахстану, морські далі …Вона сповнена теплом до свого краю.

 

МОРЕ 

Очі – дзеркало радості й горя,

Глибина в них зійшлася і вись.

Та з поверхні не вивчити моря,

Скільки в око його не дивись.

 

Пронизлива лірика, філософськи питання, все є у віршах автора.

 

***

На клавішах дрижить сльоза,

У клавішах гримить гроза.

Акорд – в акорд,

Моря, і небо,

І світ увесь,

І зла нема.

І знаєш все лиш ти сама,

Що музика німа

Без тебе.

На виставці багато цікавих фотографій, це і зустріч з шахтарями, фото з екіпажем судна «Михаил Светлов», фото з О. Гончаром, з Б. Нечердою, Рукопис Станіслава Стриженюка «Мамаїв Курган» (19 грудня 1969 р.), рукопис «Причорномор’я»:

 

«Причорномор’я!

Поле, неозоре,

У рогах світло сонця не згаса,

Співає степ,

Органцо грає море,

Дзвенять пташки крильми об небеса…».

На багатьох книжках автографи Стеніслава Стриженюка, а на книжці «Журавлинь» є дарчий напис Володимира Висоцького:

«Моему самому первому редактору и очень хорошому человеку.

Высоцкий»

Присутня на виставці і остання книга митця «Судний день», яку він подарував музею i за яку він отримав в Київі у 2008 році на конкурсі «Коронация слова» першу премію «Золотое перо».