У селі Задунаївка, під час заснування села та до сьогодення найважливіше значення мала пісня. Пісня допомагала людям веселіше жити, на роботу йшли з піснею, поверталися також із піснею. Після роботи все населення виходило надвір, молодь співала пісні, старі розмовляли. Пісня супроводжувала скрізь, на весіллях, сідянках, хоро, під час роботи на полі, а також пiд час великих свят. Через пісню передавалося духовне багатство вiд покоління до покоління.

Пісні бували різні – весільні, про героїзм болгар проти турків, про справи та життя Христо Ботєва. Головними музичними інструментами на той час були – кеманча, ковал, барабан, гармонь.

Одним з найстаріших музичних інструментів, що зберігаються в нашому музеї, є кеманча, якій вже понад 200 років, – нам її передали мешканці нашого села і ми з великим хвилюванням зберігаємо цей музичний інструмент, він розповідає нам про побут наших музикантів, їх історію та спосіб життя.

Ірина Ротар,

директор меморіального музею Христо Ботєва у с. Задунаївка,

філія ОЛМ