Згодом почали співати інші пісні, що описують життя міста.

Олексій Маркевич у книзі «Одеса в народній поезії» наводить три тексти. Цікаво, що після першої публікації, де було процитовано два куплеті з «Одес-город стоїть браво коло моря на горі…», Маркевич отримав листа від домовласника Тимофія Івановича Василенка, який прислав рукопис написаної ним у молодості пісні.

Згодом знайшовся і автор слів  пісні «Ой ходив я по Одесі…».

 

Так складалися перші сторінки легенди про Одесу, місто, яке існує у двох вимірах – реальному та літературному.

 

ПIСНІ ПРО ОДЕСУ

 

Ой ходив я по Одесі

Дівчат розглядати,

А тепер сюди прийшов,

Щоб вам розказати.

Будто що той дуже важне

В Одесі дівчата;

На котору сбоку взглянеш,

Як будто богата!

Всю неділю шиє, миє,

Кістки собірає,

А в неділю дуже рано

Моди виставляє.

Як надіне свій турньюр,

Юбку з обручами,

Щоб їй було пристойніше

Гулять з паничами;

Намаже свої брові,

Як крилья ворони,

Намалює свою морду

Нехай Бог боронить!

Чимсь червоним

Намалює губи,

Которая щербатая

Ставить воск у зуби.

На голові рідних кіс

Тай давно чорт має,

То причепить конський хвіст,

Шпильками втикає;

А на ногах черевики

Вона позичає;

А як піде танцювать,

Ножку виставляє!

А як піде танцювать,

Тай подніме платье,

Вмісто білої спідниці

Только висять шматья.

 

Пісня записана О.Маркевичем на Ближніх Млинах на початку 1890-х рр.

 

Ой у городі та Одесі

Новая луна:

Ой там же то дівчинонька

Дитя родила,

Та не пустила на віт Божий –

В морі втопила.

Ой рибалоньки тягли невід

З півночі до дня,

Та не піймали щуки риби –

Піймали линя;

Роздивились, розсмотрилися –

Малеє дитя!

Узяли дитя, узяли мале

На білі руки,

Понесли дитя, понесли мале

На казенний двір.

Ой, ударили, та ударили

В большой колокол;

Позови, позови, наш атамане,

Весь дівчачий кол.

Ой которая дівчинонька дитя родила,

Та не пустила на світ Божий –

В морі втопила?

В неділеньку та ранесенько

Всі дзвони ревуть;

Ой тую ж дівчиноньку

Під наказ ведуть.

А за нею мати, а за нею стара

Плаче-ридає.

Ой не плач, мати, ой не плач, стара,

Бо в тебе ще п’ять,

Та не пускай їх на досвітки

По довгу гулять.

 

Пісня записана О.Маркевичем у селі Дальник.

 

Одес-город стоїть браво

Коло моря на горі.

І наліво і направо

По вулицях ліхтарі.

Видко в ночі чумаку

Де сіна купити

І де модна на шляху

Волів напоїти.

Булку купити, рижків

Ночною порою.

Під Одесом чумаків

Валка йде з вагою.

За валкою фактора

Аж на вози лізуть,

Обступила жидова,

Щупом мішки ріжуть.

Йден – другому: гир-гир-гир!

Пробу паші взяли,

Тай в Кисельова трактир

Горілку пить стали.

Хлопці воли підпасли,

Осі підмастили,

Помаленьку запрягли,

Шляхом заскрипіли.

Одеса валку встрічала

В счастливую пору,

А машина засвистала,

Дим піднявся в гору.

Женется машина паром,

Тягнуться вагони…

Видумали тай не даром

Кляті англичани.

Як такі машини будуть

По світу ходити,

Тоді чумаки не будуть

Пшениці возити.

І не будуть бідовати

В дощі під возами,

Будуть пашню продавати

На току мішками.

Гроші все одно возмуть

Подушне платити.

Отак сидячі на возі

Хлопці міркували

А тим часом на привозі

На базарі стали.

Купці, фактора-жидки

Пашню закупили,

Добрі хлопці-чумаки

Гроші получили.

Взяли сала по куску,

Сухарів по троху,

На базарі на тичку

Пішли всі до льоху.

І под реньським чумаки

До ночі гуляли,

А як смеркло, хлопчаки

Воликів украли.

Ах лишенько! Ах біда!

А воли пропали,

Чумаки сюда, туда –

Поминай, як звали.

 

Тетяна Ліптуга