“Якщо наука є пам’ять розуму, то мистецтво є пам’ять почуття”.

В. Солоухін

«Мистецтво – це впорядкована художником дійсність що несе на собі початку його темпераменту,  який проявляється в стилі»

А. Моруа

 «Мистецтво – вираження найглибших думок найпростішим способом»

А. Ейнштейн

Одеський літературний музей запрошує на відкриття виставки скульптури Олексія Кириленка, яке відбудеться у п’ятницю, 2 грудня, о 15:00 у галереї музею.

 

Початки української культури губляться в глибині віків разом, з початками історії українського народу. Наш народ, як творець національної та співтворець світової культури, нагромадив за свою багатовікову історію, величезні художній надбання. До його скарбниці входять видатні пам’ятки трипільської та скіфської культури; княжої доби та українського бароко.

Новітня історія українського мистецтва визначається діяльністю її творців В. Городецького, М. Бойчука, видатного скульптора 20 століття О. Архипенка та багатьох інших талановитих майстрів. Кожна нова епоха переосмислює обрії і зміст української культури в обширах цього величезного історичного часу.

А і кожен митець – це неповторність яка сформувалась у виняткових конкретних умовах. Тому осягнути творчість митця неможливо не враховуючи умови і оточення в яких він розвивався, без пізнання джерел, що живлять його талант.

 

Мистецтво скульптури малих форм, в галузі якої працює Олексій Кириленко, бере початок в доісторичні культурій кроманьйонських венері і тотемних фігур. Воно включає в себе величезну розмаїтість напрямків матеріалів і технік виконання.

Скульптура “малої пластики” –  вид мистецтва виконання неповторних одиничних речей, де створюються психологічний зв’язок між автором і глядачем, відчуття, що робота зроблена тільки для того, хто уважно її розглядає, що це  для його очей, його душі, його інтелекту звернені талант і мистецтва художника.

В світі такого мистецтва Олексій невтомно шукає нові форми вираження, розмаїття пластичної мови, яке живиться від найдавнішого та класичного мистецтва до експериментів авангарду.

 

Виставка робіт цього цікавого талановитого скульптура дає нам змогу поринути в емоції і думки автора, втілення в бронзі, камені, дереві, сталі і кераміці.

Це своєрідний, грубо-зримий  і витончено-пронизливий світ людей і святих, давньогрецьких героїв і наших сучасників.

Олексій вважає що мистецтво не зобов’язано бути простим зрозумілим і привабливим, що воно має пробуджувати емоції, викликати інтерес, провокувати розумовий процес, приголомшувати глядача.

У своїх роботах автор створює свій власний світ і систему символів для аналізу цього світу, разом з тим трепетно зберігає народні традиції і своє коріння, вдало поєднує образно пластичну мову з національним темпераментом і високопрофесійним володінням матеріалом.

Мистецтво Гуцульщини, де він був у дідуся і бабусі, назавжди запала йому в душу, щоб потім втілилися в композиції “Ліс” і “Святий Микола”, які буквально наскрізь пронизані орнаментами і мотивами Прикарпаття.

 

Олексія на приваблюють програми і маніфести. Виставка –  це для нього перш за все можливість подивитися на своїй роботі зі сторони, у контексті як своєї творчості, так і мистецтва у цілому.

Він може бути і різким, і непередбачуваним, і в чомусь навіть авторитарним – але це ніколи не буде порожнім жестом, тільки слідством особливою небайдужості, перед’явлення їм високих вимог до своєї творчості.

Девізом виставки скульптор зробив такі слова: “Зворотній рух, повернення до себе”. На питання кореспондентів проте що означає для нього цей вислів, Олексій відповів: “Подовгу працювати, виконуючи замисел, крок за кроком наближаючись до цілі, інколи, після повного розчарування повертатися на початок путі, щоб знову пройти його, можливо, знову зазнати розчарування і знову рухатися по ньому, наближаючись до того, що передчувається, про що мріється”..

 

Сучасна людина поступово втрачає здатність безпосередньо та зацікавлено спостерігати за природою навколо себе.

Прив’язані до своїх планшетів та смартфонів, втративши навички спілкування з природою –  одного дня ми можемо прокинутися та зрозуміти, що перестали відчувати, що відбувається навколо.

Властивість творів мистецтва, руйнуючи всі дійсні і уявні перешкоди, звертатися до самого таємного, про що ми навіть не замислювалися, не відчували в собі, та що виявляється, існує, відзивається, підчас всупереч нашої волі.

Це певна мова, дуже давня і вона живе всередині кожного.

Своїми роботами Олексій допомагає глядачам зрозуміти, що життя людини необмежене народженням і смертю, що людина – творець і перший його поводир, це – мистецтво.

 

Олексій Кириленко народився в Одесі в 1976 році, в сім’ї художників. Та не всі, хто народжуються сім’ї художників (де і обидва діда займалися живописом) також обов’язково стають художниками. Але, як правило, ці люди з дитинства ростуть в оточенні глибокої пошани перед мистецтвом, серед книг з прекрасними репродукціями творів різних епох і століть. Вони на все життя убирают в себе особливу культуру самовираження та самоусвідомлення.

Олексію в цьому сенсі дуже пощастило –  з ним сталося і те, і друге. Серйозно займатися творчістю він став ще в роки ранньої юності. Про те говорять його ще дитячі, але вже індивідуальні за темпераментом і виконанням роботи 80-х років (панно “Дмитро Солунський”, “Святий Микола”, “Святий Ілля Пророк”, вітраж “Зодіакальні покровителі”). Він завжди багато малював, любив працювати пером і тушшю,  робив різні інсталяції.

А у школі був кращим учнів з математики і хімії. Його шкільні педагоги були впевнені в його подальший технічній освіті, тому їх дуже здивував вступ Олексія в художнє училище. Але саме Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова та його скульптурний факультет стали для вчорашнього школяра місцем реалізації всіх його здібностей та знань.

Студент Кириленко завжди упевнено брався за найскладніші конструктивні композиції та чітко знав якому матеріалі буде краще втілити свій задум. Училище Олексій закінчив на відмінно з відзнакою у 1996 році.

Свою виставкова діяльність розпочав 1994 році.

 

Виставка триває до 20 січня.