Галерея Одеського літературного музею представляє персональний фотопроєкт Володимира Мамаєва — виставку, що працює з тонкими матеріями пам’яті, часу та людських зв’язків.
«Моїм друзям» — це не просто серія знімків, а візуальний щоденник, у якому фотографія стає способом зберегти настрій, зафіксувати присутність і відчути плин часу. У центрі проєкту — людина, її внутрішній стан і ті невидимі зв’язки, що формують досвід близькості.
Експозиція об’єднує роботи різних років — від аналогових до цифрових — і пропонує глядачеві простір для тихого діалогу: з образом, із пам’яттю, із самим собою.
Це виставка про дружбу як цінність, що не підвладна часу, про світло і тінь як мову емоцій, і про фотографію як спосіб зупинити миттєвість.
Запрошуємо до перегляду та розмови.
“Настрій — категорія, яку неможливо зафіксувати буквально. До нього не можна доторкнутися, як до поверхні, або побачити, як колір. Його не можна виміряти різкістю чи глибиною кадру. Це стан сприйняття — відгук на світ, який ми бачимо, чуємо й проживаємо.
Фотографія народжується саме в цьому полі — на перетині погляду й почуття. Ми фіксуємо не лише зовнішню реальність, а й власний внутрішній стан. Тому фотографія — це не просто зображення, а проєкція переживання, зафіксована в кадрі.
Залишаючись площинним медіумом, фотографія здатна утримувати час. Вона працює з пам’яттю, перетворюючи миті на візуальний архів — водночас особистий і універсальний. Це спосіб зупинити плин часу й надати йому форми.
Для мене фотографія — не стільки документ, скільки робота з візуальною мовою: світлом і тінню, ритмом ліній, кольором і композицією. Це пошук сюжету — інколи очевидного, інколи прихованого, але завжди пов’язаного з внутрішнім відчуттям моменту.
Особливе місце у виставці посідає тема дружби.
Друг — це присутність, що не залежить від відстані. Час відбирає й залишає поруч тих, із ким можлива справжня близькість. Навіть через роки мовчання такі зустрічі тривають як розмова без пауз — через спільну пам’ять, пережиті моменти та впізнаване відчуття близькості.
Як писав Аристотель, «дружба — найнеобхідніше для життя». У цьому контексті фотографія стає способом збереження цих зв’язків — через образи, обличчя й стани.
До експозиції увійшли роботи з різних серій:
«Діти», «Портрет», «Світ православ’я», «Сюжет», «Балетний клас», «Моїм друзям», «Тварини», «Асорті».
Це фотографії різних років — від ранніх аналогових зйомок (плівка, слайд) до пізніших цифрових робіт. Таке поєднання технік формує особливу візуальну фактуру та дозволяє простежити еволюцію авторського погляду.
Буду радий, якщо деякі з цих образів знайдуть відгук і стануть для вас точкою дотику — з пам’яттю, емоцією або особистим досвідом.”
З повагою,
Володимир Мамаєв
ДЕ: Одеський літературний музей, вул. Ланжеронівська, 2
КОЛИ: 30 квітня о 15:00
Квитки — в касі музею (на відкриття вхід вільний)