Тема Голодомору 1932-33 років, трагедія українського народу завжди була у
пам’яті. Такою вона й залишається до наших днів.
Ця тема була яскраво-трагічно розкрита в художніх творах українських
письменників діаспори, які показали жахливу картину Голодомору та
трагедію роду.
«Першим, хто описав про ці події в Україні, був Улас Самчук. Його роман
«Марія», написаний у 1933 – 1934 рр, передає реальні події, які сталися із
людьми, з якими був знайомий письменник. Проте хронологічно першим
твором про геноцид Голодомором дехто вважає новелу «Кострига», написану
А. Любченком.
За часів СРСР твори, які були пов’язані з темою Голодомору, замовчували,
ховали в архівах. Розсекречування матеріалів, які пов’язані з темою
Голодомору розпочалось с початком 1980-х років. Так, наприклад, із небуття
засекреченості появилася «урізана» поезія Павла Тичини «Загупало у двері
прикладом…», у якій відтворено розповідь про збожеволілу від голоду
жінку, яка переживає, чим буде годувати гостей, бо «іще ж не вварився
синочок…» (1)
Також, нещодавно були розшукані ненадруковані вірші  Андрія Малишка ,
написані ще в 1964 році про Голодомор:

«…Із тридцять третім голим роком,
Голодно-голим та німим,
Та тричі пухлим. Хай би з ним
Поїли б кору і комору,
Траву і шкуру, цвіль і міль,
Та мерли б жовті, як з похміль,
Без трун понесені із двору.
Нізащо. Просто. Без вини.» (2)

«Ще про масштабність голодних років передає у своєму романі «Жовтий
князь»  Василь Барка. Письменник із спогадів очевидців склав цю розповідь
про сім’ю Катранників. Автор розкриває проблему голоду в Україні 1932-33
років, бо люди, залишившись без хліба, перетворювались на канібалів, і
до  цього їх довела радянська влада, яка знала про голодування людей, але
ніяким способом не допомагала, а переслідувала тих, кому давали
«американську допомогу», забирала будь-які продукти у голодуючих, які
можна було знайти.
Тему Голодомору порушували у своїх творах Юрій Клен  «Прокляті роки»,
Михайло Стельмах  «Чотири броди», Євген Гуцало «Голодомор», Микола
Руденко «Хрест», Федір Потушняк «Голод», Анатолій Дімаров «Самосуд» та

багато інших. Деякі книги з’явилися тільки у 80-ті роки, хоча були написані
ще в 60-ті, наприклад, книжка Анатолія Дімарова «Тридцяті». Після того,
коли Україна стала незалежною з’явилося багато творів про Голодомор таких
письменників: Тодось Осьмачка, Михайло Стельмах, Василь Земляк,
Олександр Гончар, Євген Гуцало та ін..
У наш час також написано багато творів на тему Голодомору 1932-33 років.
Особливу увагу заслуговує новела «Хліб» сучасного письменника Сергія
Грабара, який описав ті часи через сприйняття дітей. Цей твір показує
правдивість розповіді із применшеною вигадкою, бо написаний на
основі  спогадів старших людей, які у 30-ті роки були дітьми.» (1)
У 2003 році поет Грігорій Бідняк випускає свою книгу «Голодомор», де в
віршованій формі відображені трагічні події 1932 – 1933 рр:

«У тридцять третьомуі
я на світ з’явився
в козацькому, вербовому краю,
коли в селі голодомор чинився
і нищили всю націю мою…» (3)

Слід також згадати роман-епос Леоніда Кононовича «Тема для медитації»,
його роман-спокуту, про відчуття українства у кожному з нас. Оксана
Забужко віднесла даний роман до тих книг, без яких «наша літературна доба
незалежності немислима».

В. Ізбаш

Список використаної літератури:

1) https://viraopalka.blogspot.com/p/1932-33.html
2) https://uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор_у_мистецтві.
3) http://vki.vin.ua/pysʹmennyky-i-poety-pro-holodomor