Видатний вірменський письменник – Олександр Ширванзаде – перебував на  засланні в Одесі в ті ж роки і з тих самих мотивів, що й інший видатний літератор – Аветік Ісаакян.

Олександр Мінаєвич Мовсесян (справжнє прізвище письменника) народився 1858 р. у Шемаху, в Азербайджані, в сім’ї ремісника. Закінчив повітове училище. Виїхав у пошуках заробітку в Баку, де прожив до 1883 р. Працював писарем, рахівником, бухгалтером, бібліотекарем, займався самоосвітою. Вивчав нову вірменську літературу, ще небагату, але яка вже піднімала низку проблем не тільки національного, а й загальнолюдського звучання – вона стала тим плідним ґрунтом, який живив розум і душу Ширванзаде. За час роботи в бібліотеці 1880-1881рр. Ширванзаде познайомився з європейською класичною літературою, захопився політичною економією, вивчав роботи К. Маркса.

У читальні часто збиралася передова інтелігенція тих років, бували тут студенти, що вислані з різних міст до Баку. Влаштовувалися колективні читання та обговорення революційних книг. Зрештою Ширванзаде викликали на допит у поліцію, внаслідок чого йому було відмовлено в місці бібліотекаря.

У 80-ті роки. Ширванзаде висловлює свої літературні погляди. Він ставить перед собою завдання – не перетворювати мистецтво на предмет гри для пересиченої буржуазії, а служити цілям та інтересам народу. Ранні твори Ширванзаде – це зразки критичного реалізму у вірменській літературі.

У 1895 р. у Західній Вірменії, що належала Туреччині, почалася кривава різанина. Яничари султана Гаміда обрушилися на ні в чому не винних вірмен. Російський цар обмінювався з турецьким султаном дружніми посланнями, західна дипломатія мовчала. Близько трьохсот тисяч вірмен пали жертвою націоналістичного варварства.

Ширванзаде і в журналістських статтях, і в художніх творах з болем говорив про долю свого народу. Він взяв участь у русі вірменської інтелігенції проти політики царського уряду на сході, і, як і Аветік Ісаакян, був заарештований. Вийшовши з в’язниці у лютому 1896 р., Ширванзаде починає написання свого роману «Хаос». За 1896-97 рр. роман був написаний і його видання збіглося з одеським засланням.

Олександра Мосесова (так у документах писали його прізвище, на російський лад), що знаходиться під політичним наглядом, у січні 1898 р. за високим розпорядженням висилають за межі Кавказу терміном на 2 роки. Ширванзаде, як і Аветік Ісаакян, обирає місцем заслання Одесу. В одеському державному архіві є справа письменника, де містяться поліцейські документи про перебування засланця в Одесі в 1898-99 рр.

У поліцейській відомості вказано, що тридцятидев’ятирічний письменник «перебуває на засланні в Одесі, займається літературною працею вірменською мовою під псевдонімом Олександр Мінаєвич Ширванзаде; допомоги від казни не отримує: має дружину Ніну Захарову та дітей: Рубена 12-ти, Армена 11-ти та Маргариту 4-х років, які проживають у Тифлісі.

Перший рік життя в Одесі Ширванзаде займається виданням роману «Хаос», що залишився в тифліській друкарні. Друкарня місяцями затримувала видання книги, бо авторові не було на що жити і не було чим платити. Зрештою роман був надрукований, тому що не випусти його друкарня на початку року, вона втратила б за законом свої права на отримання плати після продажу книги. Олександр писав у грудні 1898 р. з Одеси Аршаку Чобаняну: «Над цим романом я працював два роки без перерви і вважаю його найсерйознішим із моїх творів. Як прийме його громадськість, не знаю. Знаю тільки, що тема дуже сучасна і відгукнеться у багатьох серцях». Відомо, що романом «Хаос» зацікавилися в Одесі та переклали його російською мовою.

У романі на прикладі Баку простежується своєрідний шлях, пройдений капіталістичним містом за два останні десятиліття 19 століття. Письменник зіставляє картини бакинського життя, що з юності запам’яталися йому, з новим виглядом і рисами міста, що європеїзується, намагається розгадати сутність нової буржуазії, причини її формування та розвитку.

Як мешкав письменник в Одесі? «П’яти місяців не минуло, як я оселився в Одесі, а кімнату змінював уже вчетверте, – писав він на початку повісті «Артист» – для людини самотньої часта зміна квартири у великому місті не позбавлена ​​своєрідного задоволення. Переїжджаєш із кварталу на квартал і ніби з однієї країни потрапляєш до іншої: нові знайомства, нове середовище, а часом інший побут».

Яскрава, кипуча, строката Одеса, місто багатої культури, справляє на письменника глибоке враження. Він відвідує оперний та драматичний театри, спілкується з людьми мистецтва, вивчає всі сторони одеського життя, портове сум’яття, гарячку, багатоголосицю, становище нижчих верств, загострені соціальні конфлікти, що нагадують йому Баку. Залучення до одеського життя, культури та людей ще більше розширяє світогляд письменника, дає багатий різноманітний матеріал його творчості. Тут, в Одесі, Ширванзаде задумав свої найкращі повісті. В Одесі їм написано повість «Меланія», яка у 1899 р. виходить окремою книжкою.

Тоді ж у пресі повідомляється, що Ширванзаде приступив до великого роману «Вардан Айрумян», спрямованого проти «нелюдяності, брехні, пороків, екплуатації…» Головний герой роману, Айрумян, виходець із міщан, поступово накопичує гроші та набуває сили і влади. Досягнувши найвищого ступеня могутності та слави, він озирається на своє минуле і бачить у ньому жорстокість, брехню, розпусту, розбій. Його починає мучити сумління, і він намагається благодійністю заглушити голос совісті, що прокинувся в ньому. Як ця схема, побудована на матеріалі життя іншого народу, що  відтворюється іншими мистецькими засобами, нагадує історію «маленької людини» Менделе Мойхер-Сфоріма!

Безпосередні одеські враження відбилися у написаній пізніше повісті «Артист». Повість описує сумну долю талановитого вірменського юнака, «алмазу у вуличному бруді», бездушно розтоптаного середовищем. Осиротілий син театрального перукаря Левон наділений рідкісними музичними здібностями, палає пристрастю до мистецтва, але в «світі свинцевих мерзот» він не витримує випробувань, що обрушилися на його тендітні плечі, і гине. Така ж доля чекає і на друзів Левона – українця Чаушенка та єврея Іцку Маргуліса. Перший, видавши книжку віршів, згасає від туберкульозу, а другому замість рояля надано можливість грати на шевських щітках.

Поліцейські та жандармські чини Одеси творчістю Ширванзаде не цікавилися, та й навряд чи серед них були знавці вірменської мови. Поводиться засланець тихо, скромно – і добре. Мабуть, єдиний раз він стурбував градоначальника – взимку 1899 р. попросився у піврічну поїздку на Далекий Схід – чи мав якісь творчі плани, чи просто хотів у дорозі скоротити термін заслання.

Градоначальник написав до Петербургу, звідки 16 лютого надійшов папір: «Департамент поліції має честь покірніше просити Ваше Сіятельство наказати оголосити міщанину Олександру Мінаєву Мосесову, що перебуває під гласним наглядом поліції в місті Одеса, що клопотання про дозвіл йому під час заслання шестимісячної відлучки в Порт-Артур не підлягає задоволенню».

3 грудня 1899 р. термін одеського заслання Ширванзаде минув. 21 грудня 1899 р. письменник виїхав з Одеси до Тифлісу. Навздогін за ним був направлений циркуляр про те, що колишньому засланцю Ширванзаде, як і Ісаакяну, забороняється проживання в столицях та С.-Петербурзькій губернії.

Дворічне перебування Олександра Ширванзаде в Одесі залишило помітний слід у його творчій біографії. Воно стало періодом напружених ідейних та мистецьких шукань, подальшого зростання майстерності одного з видатних представників вірменської прози передреволюційного періоду.

18 квітня 2023 р. виповнюється 165 років від дня народження письменника.

 

Ганна Божко