Однією з найвідоміших пам’яток Одеси досі залишаються її катакомби. Існують вони з дня її заснування, оскільки за точним визначенням одеситів «місто росло з себе». Ще за часів порто-франко лабіринт галерей і штолень, що швидко розповзався під містом, почав обростати легендами і таємничими історіями, які продовжують виникати і в наш час. Героями легенд і сказань у різні часи були: розбійники, контрабандисти, революціонери-підпільники, бандити-грабіжники, партизани, шукачі пригод. Одеські катакомби як літературна тема завжди викликала інтерес, як у пишучої, так і у публіки, що читає.

Автор нарису «Одеські катакомби», опублікованого в журналі «Вогник» у 1929 році, – одеський журналіст Борис Давидович Фліт (1883–1938), автор
численних фейлетонів, оповідань, театральних оглядів, п’єс і навіть лібрето для оперет. Він друкувався у всіх доступних одеських та інших виданнях під десятками псевдонімів (Маллорі, Незнайомець, Б.Ф., Веселий філософ та ін.), випускав та редагував журнали «Бомба», «Крокодил», «Вогники», «Перо у спину» та ін., співпрацював у газеті «Одеські новини». Сатиричні статті одеського журналіста були дуже популярними, і їх часом передруковувала столична преса.
Творча діяльність Бориса Фліта припинилася в 1935 р., коли його заарештували за звинуваченням у «контрреволюційній агітації серед журналістів» і заслали на поселення в Оренбурзьку область. 1937 року Б.Д. Фліт був вдруге заарештований і засуджений до розстрілу. Реабілітований через 20 років.

 

Д. Маллорі

«Перед нами чудова папка 1796 р., адресована: «Правящему в Одессе должность городничего, господину секунд-майору Кирьянову».
(…)  В ордерах 1796 року і раніше неодноразово згадується, що камінь для будівництва нового міста слід «рыть исподволь», знизу, тому що місто «стоит на каменном месте». Таким чином, створювалися нинішні одеські катакомби. Місто росло з себе. Коли будівельник міста де Волан взявся за роботу, він витягував камінь для споруд з надр. Деревини довкола не було. Будували тільки з каменю. Потім городяни рили у дворах уже льохи, міни, де зберігали колоніальні товари, особливо вина та каніфоль, на які така була багата Одеса за часів «порто-франко». Катакомби – це старі каменоломні. Точна довжина одеських катакомб не
відома, тому що вони йдуть, переплітаючись під усім містом, але вона принаймні не менше 500 км. Катакомби закладено на значній глибині – 6-7 м. Істотного впливу на домобудування вони не мають. Виходи катакомб зазвичай влаштовувалися на березі моря або у вигляді колодязів на поверхні землі. Немає нічого, звичайно, дивовижного і в тому, що катакомби використовувалися в приморському місті контрабандистами, що й дало, звичайно, поживу тим численним легендам, які, переходячи з покоління до покоління, обростали новими «таємницями».

Всі славетні потім одеські магнати – відомі всій країні багатії Ралі, Маразлі, Родоканакі, Анатра, Петрококіно, Маврокордато – завдячують своїм величезним багатствам саме тим, що предки їх займалися контрабандою в Одесі. Про це знали всі – і шляхетне купецтво, і самі засновники Одеси – але золото закривало всім рота.
Так багатіла Одеса. На місці нинішнього найкращого готелю на Одеському бульварі стояв готель для приїжджих іноземних купців. Сюди заманювали гарних жінок, які зникали потім безслідно в катакомбах. Готель був з’єднаний підземними ходами з морем. Років 60 тому провалилася бруківка біля будинку № 2 Театральним провулком, біля Приморського бульвару. Через отвір видно було великого розміру кімнату, чудово прибрану килимами, меблями. Там же стояв воз. Цей притулок був з’єднаний з іншими будинками багатія контрабандиста Ралі.

Але й відкидаючи всякі, нікому тепер не цікаві легенди, звісно, ​​не можна заперечувати, що катакомби, цілі вулиці під Одесою, не могли не слугувати
притулком для контрабандистів. Згодом у катакомбах збиралися масони. У глибині печер, майстерно прихованих від чужих очей, збиралася масонська
ложа під заступництвом самого графа Петра Розумовського, одного з нащадків знаменитого фаворита «веселої імператриці». Там, де тепер робоча околиця, колись височів чудовий палац гр. Розумовського. Він «жил тогда в Одессе пыльной, где долго ясны небеса». З палацу вели ходи в катакомби і було влаштовано розкішне приміщення для масонської ложі.

У печерах неодноразово збиралася і палка молодь тих часів, часів Пушкіна і Байрона, радитись про допомогу грецькому повстанню 1823 р. – «Восстань, не Греция, она уже восстала, но ты, душа моя, скорей, скорей восстань!»– довго ще виспівувала молодь старої Одеси байронівські строфи. Чи правда, що в підземеллях приховані казкові багатства турків, які закопали своє золото тут після взяття Хаджибею, що тут багаті скарби одеситів, які втікали свого часу від чуми, що тут золото контрабандистів, що тут незліченні багатства, які тільки і чекають на своїх шукачів? Мабуть, усе це царина легенд. Принаймні свого часу оспіваний Бабелем Беня Крик, Беня – король Молдаванки – просто спритний бандит Мишка Япончик, – особисто запевняв мене, що «катакомби через нього всі чисто обшукані, і якби що було, то невже його люди не знайшли б ». Він казав мені, що «это все больших глупостев», і що тепер тільки кістяки та бляшанки з-під консервів валяються в підземеллях.

(…) Тепер катакомби або перетворені на каменоломні, або ж наглухо замуровані. Насилу пробираємося ми однією з великих галерей. Вона веде до
Малого фонтану. Місцями її перетинають струмки води. При світлі пожежних смолоскипів повільно рухаємось уперед. Картина, що нагадує
п’;єсу «Голос надр» у театрі МГРПС. Тільки цей голос надр належить уже минулому і становить суто історичний інтерес».

(Друкується у скороченні).
Д. Маллорі. Одеські катакомби // Журнал «Вогник». 1929. № 5 (305) 3. лютого.

 

Примітки:
О судьбе Б.Д. Флита див.: Александров Р. Он заикался решительно обо всем // Мигдаль Таймс. 2005. №63 [Електронний ресурс] URL:https://www.migdal.org.ua/times/63/5672/ (Дата звернення 5.09.2024);

Киянська О.І., Яворська О.Л. Одеський сатиричний журнал «Бомба»: з матеріалів кримінальної справи журналіста Бориса Фліта. [Електронний ресурс]

 

Галина Семикіна