Одеський літературний музей веде активну видавничу діяльність, повертаючи імена та творчість митців, що на довгий час були викреслені з історії літератури. Серед численних видань книга – «Пливуть кораблики морями: Мариністика українських поетів-авангардистів 1920-х років, створена на одеському узбережжі».
Пропонуємо увазі читачів уривки з книги.
«„П’ятірне гроно нездоланих співців“ моря і одеського порту вийшло з гавані Одеської кіностудії, де в середині 1920 років утворилася справжня майстерня українських поетів-авангардистів. Олекса Влизько, Майк Йогансен, Михайло Семенко, Леонід Чернов (Малошийченко), Гео Шкурупій – всіх їх звела доля на майданчику Одеської кінофабрики ВУФКУ. Звідси талановиті юнаки поринули у вир мистецтва, дістали визнання, і, на жаль, доля багатьох з них увірвалася на злеті. Вони мріяли про подорожі до екзотичних країн, вони прагнули до мистецьких звершень, для талановитих юнаків не існувало нездійсненого. Тут в Одесі на березі Чорного моря вони раділи творчим успіхам один одного, шаленіли від мрій і творчих задумів, весь світ був перед ними. Пройде десятиріччя, протягом якого вони поповнять скарбницю української культури, після чого неправедним судом будуть страчені на Соловках, на березі Білого моря, чи в інших місцях „широкої країни Рад“».
Цим виданням ми вшановуємо пам’ять загиблих поетів та повертаємо до читача їх творчість, що прилучилася до долі своїх авторів і десятиріччями підлягала репресіям, книги поетів були знищені, поезія вилучена з ужитку. Віднаходити вціліле, що збереглося в приватних колекціях, в спецхранах, в архівах, – на все це були спрямовані зусилля багатьох літературознавців, аби заповнити цю гнітючу прогалину в українській культурі. До пошуків долучилися і укладачі цієї збірки, аби донести до читачів творчість українських молодих поетів, що проживали в 1920-х роках в нашому місті і були замиловані хвилями Чорного моря.
____
Леонід Кіндратович Чернов (Малошийченко) (1899-1933) народився 15 січня 1899 р. в південноукраїнському місті Олександрії. Середню освіту здобув у Кишинівській гімназії, навчався на юридичному і математичному факультетах Київського університету. Автор морських нарисів і поезій. 1924 року здійснив одну з перших подорожей: на теплоході «Трансбалт» він вирушає як кінооператор з Владивостока до Одеси у напівколосвітню подорож через Індійський океан. Про ту незабутню мандрівку Леонід Чернов розповів на сторінках журналу «Шквал» (Одеса, 1924, № 7-8; 1925, № 9). І не лише розповів, а й проілюстрував оповідь тридцятьма власноруч виконаними знімками. У подальшому про цю подорож двома виданнями вийшла його книга «125 день під тропіками». Його шлях лежить далі через Бомбей, Каїр, Одесу… 1927 р. видав збірку оповідань «Сонце під веслами». Помер 23 січня 1933 р. від туберкульозу, чим уник безперечного арешту. Покійного поета затаврували як націоналіста, а його творчість зробили недоступною на багато десятиліть.
ЛЕОНІД ЧЕРНОВ
Шляхи під сонцем
Я тинявся по джунглях Бенгалії,
Замерзав у північних морях –
Бачу – місяць зелений і палевий
Кам’яніє в небесних дверях.
На Цейлоні солоними бризками
Сонце смажило нас, мов курчат –
Танцював я там шіммі з метисками,
А вночі мотоциклом дирчав.
І з матросами – в доску одеськими –
Там, де пальми у храм через став,
Я катався в авті з синеглазками
І рибалкам Шевченка читав.
І шаманський бубон мінорний
Нам нагадував Порт-Саїд.
Сомалійку – аж синю та чорную –
Частував я в каюті своїй.
А ночами – на пестощі ласими –
Повні соком індійських пісень –
Ми бананами і ананасами
Увінчали тропічний день.
– Треба серце – твердіше за камінь! –
Через шторми ревів капітан:
– Коли хочеш шляхами де-Гами
Перерізати океан.
О, шляхи заповітні Колумба!
Грізна віра у землю нову
І палючі думки біля румба:
– Хай загину, а все ж допливу.
О, бенгальська тропічна годино! –
Коли місяць у реях гуля,
І робочу мою Україну
В вас вітає індійська земля.
Цілу юність палав, мов у кратері,
Нині мужність відстояну п’ю –
Через те, що кохав на екваторі
Синьоокую землю мою.
Галина Закіпна
Олена Яворська
Залиште відгук