За спогадами Богдана Комарова

«Ну та й море ж було у той день! Певне, вже так задля нас вигладилось та причепурилось: синє-синє, з білими гребнями, з рожевими відблисками, з темно-зеленими тінями, з золотими іскрами при заході сонця. Я все стояла з того боку парохода, де не видно берега, не хотілось мені його бачити, хотіла я бачить море в цілім просторі його, у всій красі його, а земля заважала б сьому», – дає Леся Українка довершений прозовий опис моря на початку жовтня 1888 року у листі до М.П. Косача з Колодяжного.

 Море. Море – це звичайнісінька така природна звикла річ і одночасно особлива гордість одеситів. Море приваблює і чарує гостей міста. Безперечно, море вражає абсолютно кожного, хто вперше його побачив. Письменники, художники віки шліфують художню майстерність під шум хвиль та галас чайок. На цей прекрасний і різнобарвний опис моря Лесю Українку надихнула перша в її житті морська подорож. Потім вона багато років буде змушена подорожувати морем по цілому світу. Але перше враження завжди найяскравіше. Богдан Комаров залишив докладний опис тієї подорожі: «Закохана в море, Леся часто мріяла звідати його простори, побувати ген там, за обрієм. Нарешті бажання збулось. Кінчилось літо 1888 року, приїхала Олена Пчілка за Лесею. Ось тоді мій батька влаштував на пароплаві подорож до Акермана». Більше 30 років на лінії Одеса-Аккерман курсував вантажно-пасажирський пароплав «Тургенєв». Завдовжки 55 метри, шириною 7 метрів у Дністровському лимані, вiн міг розганятися до 10 морських вузлів. О 8 ранку він вирушав з Одеси і надвечір повертався. «Це старовинний корабель, що пересувався поволі за допомогою двох величезних коліс. Уже в ті часи кораблі з колесами були рідкістю на морі, а старенький Тургенєв все ще не розлучався з ними і сновигав по гладенькій воді, важко плескаючи платівками. В бурхливу погоду „Тургенєв“ злякано ховався в закутку тихої бухти», – пише Комаров Б.

У перший свій рейс на лінії «Тургенев» відправився 14 червня 1885 року від Воєнного молу Одеського порту. Змінювалися часи, пристані, власники, але незмінно «Тургенев» курсував щоденно крім понеділків. І у кожний свій рейс «Тургенев» відправлявся під гучні проводи. Здавалось, відбувається якась надзвичайна подія, хоча такий круїз був досить популярною розвагою для одеситів та гостей міста. За згадками морська подорож уявлялась не менш ніж через Атлантичний океан. У часи Лесиної подорожі пароплав належав одеській пароплавній компанії Вебстера і Коваленко. Одеські газети галасливо писали, що раніше одеситам доводилось важко і довго їхати до Аккерману, а зараз всього за 10 годин можна побувати у Аккермані та повернутись до Одеси. Інтелігенція здебільшого пароплавом відправлялася у надихаючі морські подорожі чи на екскурсію до стародавнього Аккермана, а купці, міщани, селяни та бессарабські виноградарі з мішками, клунками та саквояжами їхали у справах. На борт «Тургенев» крім вантажів, приймав всього 300 пасажирів – 50 першого та другого класу и 250 так званих «палубних» 3 класу. На початку ХХ сторіччя квиток першого класу коштував 1 рубль 25 коп., другого 1 рубль, а третім класом можна було подорожувати всього за 60 коп. Богдан Комаров згадує: «Раненько в неділю порт зустрів нас галасом людей і брязкотом вагонів та тисячоголосим різноманітним  гуркотом і свистом машин, кранів і пароплавів. Доки „Тургенєв“ приймав вантажі, Леся і мої сестри стояли на його палубі й з великим захопленням спостерігали за роботою гігантських кранів. Нарешті третій гудок. Пароплав відходить від пірсу». Залишивши порт, старенький пароплав йшов, тримаючись берега з правого борту: «Ми всі стояли або сиділи на палубі, оглядаючи берег. Батько [Михайло Федорович Комаров] був у ролі гіда і намагався не пропустити найменшого горбика або кущика дерев. Перед нами пропливали дачні місця: Ланжерон, Малий Фонтан, Середній фонтан, Великий фонтан…».

По обіді після вантажно-розвантажувальних робіт «Тургенев» відправлявся від Аккерманської пристані до Одеси. Лесю Українку приголомшили страшні товстезні мури фортеці і безперечно вразила морська подорож. Богдан Комаров описує: «Коли поверталися з Акермана, Леся самітно і мовчки сиділа на палубі пароплава з правого борту, що звернений був до відкритого моря. ЇЇ погляд блукав у морському безмежжі».

Богдан Комаров описує застарілий корабель, хоча на моменті тієї подорожі пароплаву було всього 6 років. Однопалубний «Тургенев» сконструювали у 1882 році на англійській верфі C. Morrison у місті Престон для австро-угорської компанії. Його перша назва – «BudaPesth». У 1885 році Вебстер і Коваленко придбали угорський пароплав і дали йому нове «письменницьке» ім’я. Пароплав добре ходив по річці та лимані, але по морю – тільки у гарну погоду. У 1915 році корабель був мобілізований. Транспортував військові вантажі по Дунаю в Сербію. У 1916 році був підірваний. Пізніше його підняли і відремонтували. Після першої світової війни пароплав здали на злом. «Тургенев» залишився у літературі назавжди. Богдан Комаров: «Взагалі ж то був заслужений пароплав, він не раз потрапляв на сторінки художніх книг і разом з героями якогось твору мандрував далеко за межі Одеси і Чорного моря».

Катерина Хоменко