Цикл «Пісня льоду й полум’я» (A Song of Ice and Fire) є одним з найвідоміших в жанрі фентезі літератури. Зокрема, завдяки адаптації серії книг у 2011 році на телеканалі BBC. Проте, головним чином успіх по праву належить автору даного циклу – Джорджу Р. Р. Мартіну.

У 1991 році письменникові прийшов задум і він взявся за роботу. У 1996 була опублікована перша книга «Гра престолів». Робота над циклом триває і донині.

Цілісне оповідання, задане у циклі характерно для жанру фентезі містить в собі «…черты фантастики, сказания, мифа и эпоса»[1]. Можна простежити, як особливості мономіфу накладаються на історії персонажів. При цьому структура оповідання, в якій використовується кілька нараторів, показує нам різноманітність архетипів в їх поєднанні з сучасними тенденціями. Наприклад, образом «героя» / «героїні» (образ «героїні» не типовий для патріархальних міфів) письменник наділив Дейнеріс Таргаріен й Арью Старк.

Всесвіт «Гри престолів» збільшувався і якісно доповнювався по мірі залученості письменника у «вигадані історичні хроніки». [2] Так задумана трилогія перетворилася на цикл з семи книг, видані окремі глави, які не увійшли до основного циклу, існують також повісті-приквели, цикл літописів і цикл «Лицар Сімох Королівств». Крім важкої роботи самого Джорджа Мартіна, до змістового наповнення всесвіту «Гри престолів» приєдналися художники і лінгвісти. До «вигаданих історичних хронік» з часом додавалися географічні малюнки, ілюстрації гербів, сцен, описаних в циклі. А лінгвістом Девідом Петерсоном були розроблені дві мови – валірійска та дотракійска. Можна відзначити, що письменник дотримується хронології і енциклопедичність вигаданих атрибутів циклу.

Джордж Мартін, хоч і будучи письменником фантастом, нерідко запозичав або надихався реальними історичними подіями епохи Середньовіччя. Він добре розбирається в англійській, шотландській та французькій історії даної епохи, також його цікавить антична історія. Саме це і дало певні переваги в створенні сугестивного оповідання.

«Я очень уважаю серьезных историков. Но, если по правде, читать их не так интересно, как историков несерьезных. Многие читатели моих книг знают, что прообразом Красной Свадьбы послужило реальное историческое событие из шотландской истории — Черный Обед. Граф Дуглас, причинявший много неприятностей королю, был приглашен на званый обед в королевский замок вместе со своим братом, им обоим не исполнилось еще и 20 лет. Обед прошел превосходно, но потом музыканты принялись отбивать зловещий похоронный марш, а слуги внесли и поставили на стол перед Дугласами закрытое блюдо. На блюде оказалась голова черного вепря — знамение смерти. Увидев это, братья поняли, что их собираются убить, и действительно, их тут же выволокли во двор и отсекли им головы. Прекрасный сюжет — конечно, если вы не из рода Дугласов. Куча современных историков спешит опровергнуть эту версию: да, Дугласов обезглавили, но не было ни похоронного марша, ни самого обеда, ни головы вепря на блюде — все это добавил какой-то выдумщик. Я же хочу сказать: этот выдумщик был прав! Его история увлекательнее».[3]

Окремий предмет інтересу в світі «Пісні льоду й полум’я» становить презентація релігій. Більш повне уявлення ми маємо тільки про шість релігіях – віра в сімох, старі боги, багатоликий, потонувший бог, владика світла і вірування дотракійців. На периферії оповідань можна звернути увагу на такі вірування як поклоніння Льву Ночі, Діві-з-Світу, Великому Пастуху, Чорного козлу, що плаче Пані і т.д.

Дж. Мартін говорить: «Основные религии играют в сюжете значительную роль и основаны на реальных религиозных системах. Но я не проповедую копирование, в котором допустимо подделать ислам как какой-нибудь «мислам», сохраняя все остальное. Я заимствую элементы религий — что-то от одной, что-то от другой, смешиваю, обдумываю, добавляя что-то от себя».[4]

Відповідно, кожна з 6 релігій, які ми розглянемо (віра в сімох, старі боги, багатоликий, потонувший бог, владика світу, вірування дотракійцев), є конструкцією з однієї або декількох елементів вірувань реального світу.

Старі Боги

Віра в Старих Богів є проторелігіею, особливою формою анімізму. В основі цього вірування лежить уявлення про те, що природні речі наділені духом. Старі Боги незліченні, а їх духи живуть в кожному дереві. Духовенство відсутнє, жреці також. Поклоніння старим богам не має ніякої систематики або розроблених ритуальних дій. У богів немає імені. Безособовість даного вірування пояснюється тим, що з усіх представлених в циклі «льоду і полум’я» релігій, віра в Старих Богів є найбільш архаїчною.

Потонувший Бог

Л.Н. Толстой у своїй праці «Религия и нравственность» пише, що «…религия есть известное полезное для людей приспособление, хотя и не нужное для людей высшего развития, необходимое, однако, для утешения грубого народа и для управления им, и которое поэтому необходимо поддерживать». [5]

Релігія остров’ян не передбачає розвитку культури. Вона сприяє виключно підтримці традиційного укладу життя. Їхня віра несе слабкий відтінок компенсаторної функції релігії в загальному. Вона скоріше є символом об’єднання, за допомогою певних ритуалів. Ця релігія корисна в тому сенсі, що завдяки ній жителі залізних островів проводять поляризацію «свій» / «чужий».

Також в цій релігії проявляється «…суеверный страх перед непонятными явлениями природы». [6]А точніше перед штормом, феномен якого пояснюється надприродними силами Штормового Бога.

Віра в Сімох

Джордж Мартін будучи добре знайомий з особливостями католицької церкви, створив Віру в Сімох за зразком середньовічного католицизму. Таким чином, можна помітити що багато атрибутів Віри в Сімох мають свій аналог в католицизмі.

Католицька церква	Віра в сімох
Тип вірування монотеїзм.	Тип вірування монотеїзм.
Символів віри – Свята Трійця. Тобто три іпостасі єдиного бога. (отець, син, святий дух)	Це віра в єдиного Бога, у якого сім втілень. (отець, мати, діва, стариця, воїн, коваль, невідомий)
В католицтві існує кілька чисел, які з тих чи інших причин є священними для віруючих. Наприклад, трійка.	Сакральність числа сім.
Глава церкви – папа римський.	Глава церкви – верховний септон.
Папство в Середньовіччі мало вплив на політичну сферу, інтелектуальну і соціальну.	Інститут верхоного септона має законодавчу владу і високий соціальний вплив. Також септони займаються науковими дослідженнями, які в основному відносяться до медичної сфери.
Колегія кардиналів.	Рада праведних.
Апостольський палац у Ватикані.	Велика септа Бейлора в Королівській гавані.
Церковні посади змінювалися протягом історії. Тим не менш, деякі існували стабільно – римський папа, диякон, єпископ.	Духовенство з певною ієрархією. Верховний Септон, септони і септи, чернечі ордени («Мовчазні сестри»).
В рамках середньовічного католицизму виникало безліч чернечих орденів, офіційно визнаних церквою. Наприклад, такі як бенедиктинці, домініканці або францисканці.	Горобці – деномінація офіційно визнана представниками віри в сімох.
Святе Письмо – Біблія, апокрифи і неканонічні книги Святого Письма.	Священний текст – «семикутна зірка».
Католицький храм має традиційну структурну модель, яка включає певні архітектурні елементи.	Будівля септи має геометричну форму зірки.

 

Владика Світу

Тип цього вірування – дуалістичний монотеїзм. Тобто, існують два протиборчих початки: Р’Глор (Владика Світу) і тьма. Втіленням темряви є Великий Інший.

Дана релігія може бути втіленням зороастризму у «вигаданих хроніках» циклу «Пісні льоду й полум’я». Зороастризм також є дуалістичним монотеїзмом. Як і вірування у Владику Світу, є спробою створення культу єдиного бога.

Дотракійскі вірування

Дотракійці – це архаїчне патріархальне суспільство. Їх релігійна система вибудувана навколо підтримки цінностей – сили, влади і авторитету. Дотракійска мова демонструє дикість даного етносу, і завдяки ньому ж можна зрозуміти смислове значення слова «бог» для дотракійців. Джордж Мартін та Девід Питерсон, які розробили дану мову, позначили поняття «бог» словом «vojjor». «Vojjor», крім «божества», семантично також позначає «статуя».[7]

Бог у дотракийців один – Великий Жеребець, але це аж ніяк не означає монотеїстичний тип вірування. Швидше тип їх релігійних переконань – монолатрія. Дана община не заперечує існування інших богів. Але вірить, що Великий Жеребець могутніший за всіх інших богів.

Багатоликий

Це одна з релігій, яку важче класифікувати, в порівнянні з іншими. Імовірно ця релігія представляє тип монотеїзму, бог – Багатоликий. Однак, якщо простежити уважніше за оповіданням, служителі культу не мають священного тексту та складової ритуальної практики. Ми нічого не знаємо про атрибути релігії або особливості Багатоликого. Якщо відставити осторонь магію і неясні моменти з тілесними перевтіленнями, адепти багатоликого по суті найманими вбивцями з певним кодексом. У них є правила щодо того, яким чином здійснювати вбивства. З тексту можна помітити, що слуги Багатоликого відчувають не те, що прийнято називати релігійними почуттями, а скоріше їх світогляд підпадає під певну філософію. Багатоликий, як згадувалося в книгах, має безліч втілень і по свій суті є феноменом смерті. Тобто, можна припустити, що даною групою цей феномен зведений на рівень сакрального. Але при цьому він не несе в собі функцій релігії і, відповідно, не є традиційним релігійним об’єднанням.

__________________

[1]  Ефремова Т. Ф. Толковый словарь [Електронний ресурс] / Т. Ф. Ефремова   – М.:, 2000. – Режим доступу: https://gufo.me/dict/efremova

[2] Джордж Мартин Происходящее в Вестеросе — это лишь бледная тень того, что творилось у нас в Средневековье [[Електронний ресурс] / Джордж Мартин – Режим доступу: https://7kingdoms.ru/2018/intervyu-ew-nyt-wsj/

[3] Джордж Мартин Происходящее в Вестеросе — это лишь бледная тень того, что творилось у нас в Средневековье [[Електронний ресурс] / Джордж Мартин – Режим доступу: https://7kingdoms.ru/2018/intervyu-ew-nyt-wsj/

[4] Данюшевская-Грэхэм А., Конюхов К. История и фэнтези: по следам героев «Игры Престолов»: монография [Електронний ресурс] / А. Данюшевская-Грэхэм, К. Конюхов – М: Прометей, 2019. – 478 с. – Режим доступу: https://mybook.ru/author/anna-danyushevskaya-grehem/istoriya-i-fentezi-po-sledam-geroev-igry-prestolov/read/?page=2

[5] Толстой Л. Н. Полное собрание сочинений: в 90 т. Т 39 [Електронний ресурс] / Л. Н. Толстой – М: Государственное Издательство Художественной Литературы, 1956. – 3-26 с. – Режим доступу: http://az.lib.ru/t/tolstoj_lew_nikolaewich/text_0470.shtml

[6] Толстой Л. Н. Полное собрание сочинений: в 90 т. Т 39 [Електронний ресурс] / Л. Н. Толстой – М: Государственное Издательство Художественной Литературы, 1956. – 3-26 с. – Режим доступу: http://az.lib.ru/t/tolstoj_lew_nikolaewich/text_0470.shtml

[7] Актуальные проблемы современной лингвистики глазами молодых учёных [Електронний ресурс]: Материалы X Всероссийского научного семинара (г. Уфа, 23 мая 2018 г.). Ч. 2 / отв. ред. Р.А. Газизов. – Уфа: РИЦ БашГУ, 2018. – С. 46 – Режим доступу: https://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=901285

 

Катерина Свірська