Окрасою експозиції, присвяченій перебуванню в Одесі Адама Міцкевича, є шафа з будинку Шеміотів. Ця старовинна і доглянута шафа в музеї перетворилася на вітрину, в якій зберігаються найбільш цінні і рідкісні видання творів геніального польського поета.

Як і кожний рідкісний музейний експонат, ця шафа має неповторну історію. Її записав  один із перших співробітників музею Сергій Помозов. Щира прихильність і любов його до польської культури власне і стала вирішальною для долі цієї шафи. Розчулена Вероніка Юзефівна Шиланська вирішила передати  меморіальну і цінну річ до новоствореного Одеського літературного музею. Це відбулося 1978 року.

Сама Вероніка Юзефівна потрапила до Одеси 1912 року  в якості покоївки. Її виписала з Польщі одна із заможних польських родин, що постійно проживала в Одесі. Оселилась пані Вероніка в приміщенні «Товариства взаємодопомоги святої Зіти», засноване 1911 року за сприяттям В.С.Шеміота і В.Б.Потоцького. Розташоване було приміщення доброчинного товариства за адресою Єлисаветинська, 21. В ньому знаходились спальні кімнати і бібліотека. Особняк належав Віктору Степановичу Шеміоту – нащадку старовинного шляхетського роду. Окрім будинків в Одесі Віктор Степанович володів маєтком Шеміотівка. За спогадами пані Шиланської останній з одеських Шеміотів був капітаном далекого плавання, досконало знав 11 мов, людиною був шляхетною і освіченою.

Після революції Вероніка Юзефівна лишилася проживати в тому ж приміщенні. А колишній домовласник Шеміот проживав в скромному одноповерховому флігелі у дворі того ж дому по вулиці Єлисаветинська, 21. Він не емігрував, не шукав кращої долі по світах, казав так: «Хочу дожити віку і померти там, де бував Адам Міцкевич. За родинними переказами  тут часто і подовгу знаходився поет-вигнанець під час свого одеського заслання 1825 року».

Адам Міцкевич пробув в Одесі майже 9 місяців. У нього була кімната  в будівлі Рішельєвського ліцею. Родина Шеміотів надала  в розпорядження Міцкевича одну зі своїх кімнат, де б він міг в затишку і спокої віддатися поетичній творчості. За свідоцтвом Віктора Степановича Шеміота Адам Міцкевич любив тут бувати – працювати і відпочивати. Кімната ця родиною Шеміотів зберігалася непорушною як пам’ять про перебування тут геніального національного поета. 1918 року пан Шеміот помер, інші члени родини виїхали до Польші. Збереження кімнати перейшло до почесних обов’язків родини Шиланських. І Вероніка Юзефівна, і її чоловік Сильвестр були прекрасно обізнані з історією флігеля Шеміотів, знали меблі, речі, книги.

Коли спорожнілий флігель зайняли сторонні люди, Шиланські намагалися зберегти все, що нагадувало про перебування Адама Міцкевича. Таким чином через 60 років до музею потрапила шафа з будинку Шеміотів, що перетворилася в експозиції на «шафу  Міцкевича».

                                                                                     Галина Закіпна