Демократична література початку ХХ століття у багатьох народів Російської імперії висунула таланти міжнаціонального масштабу. Вона розвивалася головним чином в руслі критичного реалізму. Передових і волелюбних письменників не задовольняла роль критиків соціальних хвороб, вони створювали образи позитивних героїв – типів епохи.

О.М. Горький відіграв велику роль у розвитку передових національних літератур в перші десятиліття ХХ століття. Горький видавав альманахи ряду літератур, був особисто і по листуванню пов’язаний з великою кількістю письменників багатьох народів Росії.

Все значне, що з’являлося в національних літературах, привертало увагу О.М. Горького. Творчість великого російського письменника і його особисту участь допомогло становленню та утвердженню в літературі багатьох українських, білоруських, грузинських, вірменських, єврейських, латвійських, литовських та інших національних письменників.

В кінці XIX і на початку XX століття в Одесі жили і займалися літературною діяльністю видні представники єврейської літератури – Менделе Мойхер-Сфорім і Шолом-Алейхем.

Одеса завжди була багатонаціональним містом. І до кінця XIX століття збереглися багато причин, що зумовили існування на півдні Росії великого промислового і культурного центру, населеного представниками різних національностей. В Одесу приїжджали знайти роботу, сюди приїжджали вчитися, ще з часів Пушкіна Одеса була місцем заслання неугодних літераторів.

Наприклад, основоположник нової єврейської класичної літератури Менделе Мойхер-Сфорім приїхав в Одесу в пошуках роботи і прожив тут 36 років.

Ще в XVIII столітті, коли населення Російської імперії поповнилося значною масою євреїв, що проживали в Польщі, царський уряд частково з релігійних, частково з політичних мотивів встановило для своїх нових підданих так звану «смугу осілості».

Євреям дозволялося проживати лише в суворо визначених губерніях, число яких в різні роки коливалося від 15 до 25. Ці обмеження поступово посилювалися. До кінця XVIII ст. їх стали виселяти з сільських місцевостей, а на початку XIX – з усіх більш-менш великих міст. Вони не могли більше ні займатися землеробством, ні працювати на промислових підприємствах, що виникали у містах, ні служити в державних установах. Гнані звідусіль, вони з часом зосередилися в маленьких провінційних містечках, потім виведених Менделе Мойхер-Сфорімом під іменами Глупська і Тунеядовкі, а в подальшому узагальнених Шолом-Алейхемом в його знаменитій Касриловці.

Не маючи можливості заробляти на прожиток якоюсь продуктивною працею, жителі цих містечок дійшли до жахливої бідності. Коза вважалася вже достатком, лоток з товаром на рубль – засобом до існування, а убогий будиночок і корова – багатством. Долею єврея-бідняка стала жебрацька торба. З міста в місто, від села до села потягнулися нескінченні вервечки зневірених голодних людей.

Менделе Мойхер-Сфорім ввів в єврейську літературу теми і проблеми російської передової літератури стосовно національної своєрідності єврейської дійсності. Цю традицію розвивав інший єврейський письменник, чиє ім’я також пов’язано з Одесою, – Шолом-Алейхем.

Його творчість здобула світове визнання.

Вони були знайомі і дружні, їх об’єднувала спільна літературна позиція.

Шолом Нохумович Рабинович – справжні ім’я та прізвище Шолом-Алейхема, народився в 18.02.1859 р. в Переяславі. Дитячі роки провів у містечку Воронково, куди переїхала розорена патріархальна сім’я Рабиновичів. Навчався в Хедері, в 1873-76 рр. в Переяславському російському повітовому училищі. У 1877 році влаштувався домашнім вчителем до багача Лоєва, на дочці якого Ользі одружився в 1883 р.

Друкуватися почав в 1879 р.: кореспонденції та публіцистичні статті на івриті, перші твори на ідиш – повість «Два камені» і оповідання «Вибори». Під цим оповіданням, опублікованим в газеті «Єврейський народний листок» в 1883 р., вперше з’явився псевдонім Шолом-Алейхем – «Мир вам».

Ще навчаючись в Переяславському повітовому училищі, він вивчив російську мову і зачитувався Пушкіним, Гоголем, Лермонтовим. Дуже любив поезію Шевченка. Шолом-Алейхем добре знав передову російську класичну літературу і схилявся перед величчю її ідей. У його творчості найсильніше відчувається вплив класичної літератури критичного реалізму Гоголя, Островського, Тургенєва, Чехова, а також Горького.

У художніх творах Шолом-Алейхем прагне реалізувати свої погляди. У своєму першому соціальному романі «Сендер Бланк і його сімейка» (1887) він сатирично зображує пореформену буржуазію; поряд з тим він створює в романах «Стемпеню» і «Йоселе-соловей» образи талановитих людей з народу, приречених в умовах єврейського торговельного середовища на трагічну долю.

До початку 90-х рр. Шолом-Алейхем стає центральною фігурою в єврейській літературі. До цього часу відбулися наступні події. Ставши після смерті тестя в 1885 р. опікуном багатої спадщини, Шолом-Алейхем переїхав до Києва, зайнявся комерційною діяльністю і через недосвідченість збанкрутував. Він поїхав за кордон, побував у Франції, в Австро-Угорщині, і повернувшись в 1891 р., оселився в Одесі. Жив він у великій нужді, літературна робота не давала засобів для безбідного існування.

Сім’я Шолом-Алейхема переїхала до Одеси в жовтні 1891 р., де прожила до травня 1893 р. З 1891 р. до кінця проживання в Одесі письменник з сім’єю жив по вулиці Канатній № 26.

У 1892 р. у письменника народилася дочка Маруся. У цей час він активно співпрацював в місцевих російських газетах – «Одеському листку» і «Одеських новинах».

У газеті «Одеський листок» Шолом-Алейхем за підписом «Сер Соломон Рабинович» друкує «Типи малої біржі», початковий варіант роману «Менахем-Мендл».

Невдалі комерційні операції зробили Шолом-Алейхема літературним пролетарем і дали можливість зсередини проникнути в механіку біржі, щоб художньо розкрити її соціальну сутність у своїх творах і особливо в «Менахем-Мендл».

Головний герой цього твору «людина повітря» Менахем Мендл залишає своє рідне містечко Касриловку, їде в Одесу і там починає грати на біржі. Спочатку все йде добре, він бачить себе вже багатою людиною і будує фантастичні плани багатої, блискучого життя. Але він втрачає всі гроші, вкладені в спекуляції, в тому числі і придане коханої дружини Шейне-Шендл що залишилася в Касриловці. Про це читач дізнається з листування героя з дружиною. Це листування ділиться на серії і в кожній з них письменник проводить свого героя замкнутим колом: від уявного сходження до справжнього падіння.

З Одеси Менахем Мендл їде до Києва (в романі Егупец), далі в Петербург, Варшаву, і, нарешті, в Америку.

Він кидається з однієї авантюри в іншу, але всюди терпить крах, падає і піднімається, щоб почати все спочатку.

Шолом-Алейхем писав «Менахем-Мендл» протягом двох десятиліть, що охоплюють найбільші економічні та соціально-історичні події. І якщо листи героя 90-х рр. ще сповнені оптимізму, незважаючи на несприятливі результати його комерції, то в листах 900-х рр. він починає визнавати, що всі можливості збагачення для маленької людини з єврейського містечка нездійсненні.

«Менахем-Мендл» – вершина реалізму Шолом-Алейхема, тут найбільше проявляються лише йому властиві неповторні прийоми, манера письма, метод і властивості художнього втілення – він створює свою форму і свій стиль.

У роки життя в Одесі Шолом-Алейхем активно співпрацює з іншим виданням – в «Одеських новинах». Тут він публікує російською мовою 25 віршів у прозі. У тій же самій газеті він публікує «Бабусині казки» – «Чудо табакерки» і «Дідусева конячка». У них у фольклорній казковій формі показаний протест людини проти зла і гноблення.

У 1894 р. письменник починає публікацію глав одного зі своїх творів – «Тев’є-молочник», над яким він, як і над «Менахем-Мендл», працював близько 20 років. Тевье теж «маленька людина», але зовсім іншого складу, ніж Менахем-Мендл. Тевье – трудівник, він пов’язаний з сім’єю і з такими ж трудівниками, як він сам.

У 1905-1907 рр. Шолом-Алейхем у зв’язку з революційними подіями встановлює контакти з видатними російськими письменниками Л.М. Толстим, А.П. Чеховим, М. Горьким, В.Г. Короленком, О.І. Купріним, Л.Н. Андрєєвим. У листопаді 1904 року він відвідав М. Горького в Петербурзі і в листах до рідних захоплено відгукувався про нього.

У 1905 р. Шолом-Алейхем уклав договір з діячами єврейського театру Яковом Співаковським і Семом Адлером про створення в Одесі художнього театру. Сам він був також і драматургом, автором багатьох п’єс, і прагнув дати новий радикальний напрямок єврейському народному театру, але театр був закритий за доносом одеського цензора, який вважав п’єси Шолом-Алейхема дуже тенденційними. (Письменник дотримувався антимонархічних переконань).

Подальша біографія і творчість Шолом-Алейхема не пов’язані з Одесою. Але Одеса не забувала великого єврейського письменника. У 1910 р. в Одесі була видана «Святкова бібліотека Шолом-Алейхема», присвячена 25-річчю його письменницької діяльності. Нотатки з газети «Одеські новини» та «Одеський листок» розповідають про успіх на одеській сцені комедії «За порадою» за участю Леоніда Утьосова (1915 г.), про літературному вечорі, присвяченому Шолом-Алейхему (1912 г.).

У 1910-1913 рр. вийшло зібрання творів Шолом-Алейхема російською мовою. Прочитавши надіслану йому книгу «Хлопчик Мотл», Горький писав йому: «Книгу Вашу отримав, сміявся і плакав – чудова книга! Вся іскриться такої славної добротою і мудрою любов’ю до народу…».

У жовтні 1905 р Шолом-Алейхем, переживши жахи погрому в Києві, їде в Америку, а в 1907 р. переїжджає до Женеви.

Він пише роман «Блукаючі зірки», закінчує повість «Хлопчик Мотл», що стоїть в одному ряду з «Менахем-Мендл» і «Тевье-молочником» – кращими творами письменника. У цій повісті він зображує загальне розорення Касриловки – типового єврейського містечка, відчайдушні спроби її мешканців знайти якийсь вихід.

У «Хлопчику Мотлі» узагальнені і завершені теми усієї творчості Шолом-Алейхема.

У 1908 р. письменник повернувся в Росію, але тяжко захворів і змушений був виїхати за кордон.

Перша світова війна застала його в Німеччині, він був направлений німецькими властями в Берлін, потім в Данію, звідки в 1914 році він поїхав в Америку, де помер 15 травня 1916 р.

Шолом-Алейхем підняв єврейську літературу на рівень світової літератури. Сила його творчості в народності, реалізмі, в художньому новаторстві, в неповторному іскрометному гуморі, про який свого часу Луначарський сказав: «Разом зі своїми героями Шолом-Алейхем вирішував внутрішні суперечності життя в сміху».

Твори Шолом-Алейхема широко видаються в Україні і Росії, перекладені багатьма мовами народів світу. За радянських часів в Одесі була вулиця, що носить ім’я великого письменника.

Потрібно додати, що письменницею стала і внучка Шолом-Алейхема Бел Кауфман, яка написала чудову книгу про школярів «Вгору по сходах, що ведуть вниз». Бел Кауфман померла у віці 103 років.

Довгий час вона очолювала фонд Шолом-Алейхема. 20 років тому вона приїжджала до Одеси і виступала в ОЛМ.

 

Ганна Божко