Демократична література початку ХХ століття у багатьох народів висунула таланти міжнаціонального масштабу. Вона розвивалася головним чином у руслі критичного реализму. Передових та волелюбних письменників не задовольняла роль критиків соціальних хвороб, вони створювали образи позитивних героїв – типів епохи.

То був час становлення та затвердження у літературі багатьох українських, білоруських, грузинських, армянських, еврейських, латвийських, литовських та інших національних письменників.

Наприкінці XIX та на початку XX століття в Одесі жили та займалися літературною діяльністю відомі представники еврейської літератури – Менделе Мойхер-Сфорим та Шолом-Алейхем.

Одеса завжди була многонаціональним містом. І наприкінці XIX століття зберіглося багато причин, як зумовили існування на півдні великого промислового та культурного центру, населеного представниками різних національностей. В Одесу приїжджали знайти роботу, сюди приїжджали вчитися, ще з часів Пушкіна Одеса була містом заслання неугодних літераторів.

Наприклад, засновник нової єврейської класичної літератури Менделе Мойхер-Сфорим приїхав в Одесу у пошуках роботы і прожив тут 36 років.

Ще у XVIII столітті, коли населення Російської їмперії поповнилося значною масою євреїв, які проживали у Польщі, царський уряд частково по релігійним, частково по політичним мотивам встановив для своїх нових підданих так звану «черту оседлости».

Євреям дозволялося проживати лише у строго визначених губерніях, число яких у різні роки вагалося від 15 до 25. Ці обмеження поступово посилювалися. Наприкінці XVIII ст. їх стали виселяти з сільських місцевостей, а на початку XIX – з усіх більш-менш великих міст. Вони не могли більше ні займатися землеробством, ні працювати на виникаючих у містах промислових підприємствах, ні служити у державних установах. Гнані звідусіль, вони з часом зосередилися у маленьких провінційних містечках, виведених Менделе Мойхер-Сфоримом під іменами Глупска та Тунеядовки, а надалі узагальнених Шолом-Алейхемом у його знаменитій Касрилівці.

Не маючи можливості заробляти на їжу якоюсь продуктивною працею, жителі цих местечок дійшли до жахливих злиднів. Коза вважалася вже статком, лоток із товаром на рубль – засобом до існування, а убогий будиночок і корова – багатством. Долею єврея-бідняка стала жебрацька сума. Із міста у місто, від села к селу потягнулися нескінченні натовпи зневірених голодних людей.

Менделе Мойхер-Сфорим ввів в єврейську літературу теми та проблеми класичної  літератури стосовно до національної своєрідності єврейської дійсності. Цю традицію розвивав другий єврейський письменник, чиє им’я також пов’язано з Одесою, – Шолом-Алейхем.

Його творчість здобула світове визнання. Письменники були знайомі та дружні, їх об’єднувала спільна літературна позиція.

Шолом Нохумович Рабинович – справжні им’я та фамилія Шолом-Алейхема, народився 18.02.(2. 03) 1859 р. у Переяславі. Дитячі роки провів у містечку Воронково, куди переїхала обідніла патриархальна сім’я Рабиновичей. Вчився у Хедері, у 1873-76 рр. у Переяславському повітовому училищі. У 1877 р. поступив домашнім вчителем до багатія Лоєва, з дочкою якого Ольгою одружився у 1883 р.

Друкуватися почав у 1879 р.: корреспонденції та публіцистичні статті на івриті, перші твори на їдиш – повість «Два камені» та оповідання «Вибори». Під цим оповіданням, надрукованим у газеті «Еврейский народный листок» у 1883 р. уперше з’явився псевдонім Шолом-Алейхем – «Мир вам».

Ще навчаючись у Переяславському повітовому училищі, він зачитувався поезією Шевченка, а також творами Пушкіна, Гоголя. Шолом-Алейхем добре знав класичну літературу та захоплювався її ідеями. У своїх художніх творах Шолом-Алейхем прагне реалізувати свої погляди. У своєму першому соціальному романі «Сендер Бланк та його сімейка» (1887) він сатирично зображує пореформену буржуазію; поряд з тим він створює у романах «Стемпеню» та «Іоселе-соловій» образи талановитих людей з народу, приречених в умовах єврейського торговельного середовища на трагічну долю.

На початок 90-х рр. Шолом-Алейхем становиться центральною фігурою в єврейської літературі. На той час відбулися наступні події. Коли письменник став після смерті тестя у 1885 р. опікуном багатого спадка, він переїхав у Київ, зайнявся коммерційною діяльністю та через недосвідченість збанкрутував. Він поїхав за кордон, побував у Франції, в Австро-Угорщині, і повернувшись у 1891 р., оселився в Одесі. Жив він у великої скруті, літературна робота не давала коштів для безбідного існування.

Сім’я Шолом-Алейхема переїхала в Одесу у жовтні 1891 р., де прожила до травня 1893 р. З 1891 р. до кінця проживання в Одесі письменник з сім’єю жив по вулиці Канатної № 26.

У 1892 р. у письменника народилась дочка Маруся. У цей час він активно співпрацював у міських газетах – «Одесском листке» та «Одесских новостях».

У газеті «Одесский листок» Шолом-Алейхем за підписом «Сэр Соломон Рабинович» друкує «Типы малой биржи», початковий варіант романа «Менахем-Мендл».

Невдалі комерційні операції зробили Шолом-Алейхема літературним пролетарієм та дали можливість зсередини проникнути у механіку біржі, щоб художньо розкрити її сутність у своїх творах та особливо у «Менахем-Мендл».

Головний герой цього твору «людина повітря» Менахем Мендл залишає своє рідне містечко Касріловку, їде до Одеси і там починає грати на біржі. Спочатку все іде добре, він бачить себе вже багатою людиною та будує фантастичні плани рясного, блискучого життя. Але він втрачає усі гроші, вкладені у спекуляції, у тому числі і посаг коханої дружини Шейне-Шендл, яка залишилася у Касрилівці. Про це читач дізнається з листування героя з дружиною. Це листування ділиться на серії, та в кожній з них письменник проводить свого героя по замкнутому колу: від уявного сходження до справжнього падіння. Ось як Менахем-Мендл описує Одесу: «…Я просто не в состоянии описать тебе город Одессу, его величие и красоту, его жителей с их чудесными характерами, а также блестящие дела, которые здесь можно делать.

Представь себе, стоит мне выйти с тросточкой на Греческую (так в Одессе называется улица, где заключаются всякие сделки) – и у меня двадцать тысяч дел! Хочу пшеницу – пожалуйста! Отруби? – Отруби! Шерсть? – Шерсть! Мука, соль, перья, изюм, мешки, селедки, – в общем, все что ни назови, можно найти в этой Одессе!»

Чи ось так : «Одесса – огромный город, все здесь очень дорого, дома высоченные – до небес, полчаса надо карабкаться по железным лестницам, пока доберешься до своего пристанища…Зато фрукты здесь нипочем. Виноград едят, не как у вас в Касриловке в Новый год, только чтобы сотворить молитву над ним, – здесь его едят каждый день, на улице, без всякого стеснения».

З Одеси Менахем Мендл їде до Київа (у романі Егупець), далі до Петербургу, Варшави, та, нарешті, до Америки. Він кидаеться з однієї авантюри до другої, але завжди зазнає краху, падає та підіймається, щоб почати все спочатку.

Шолом-Алейхем писав «Менахем-Мендл» на протязі двух десятиліть, охоплюючих найбільші економічні та соціально-історичні події. І якщо листи героя 90-х рр. ще повні оптимізму, попри несприятливі результати його комерцій, то у листах 900-х рр. він починає визнавати, що усі можливості збагачення для маленької людини з єврейського містечка нездійсненні.

«Менахем-Мендл» – вершина реализму Шолом-Алейхема, тут найбільше  проявляються йому єдиному властиві неповторні прийоми, літературна манера, метод та властивості художнього втілення – він створює свою форму та свій стиль.

У роки життя в Одесі Шолом-Алейхем активно співпрацював з іншим виданням – з «Одесскими новостями». Тут він публікує на російській мові 25 віршів у прозі. У цій же газеті він публикує «Бабушкины сказки» – «Чудо табакерки» та «Дедушкина лошадка». В них у фольклорній казковій формі показаний протест людини проти зла та пригнічення.

У 1894 р. письменник починає публікацію глав одного зі своїх творів – «Тевьє-молочник», над яким він, як і над «Менахем-Мендлом», працював близько 20 років. Тэвьє теж «маленька людина», но зовсім іншого складу, ніж Менахем-Мендл. Тэвьє – працьовита людина, він пов’язаний з сім’єю та з такими ж трудівниками, як і він сам.

У 1905 р. Шолом-Алейхем підписав договір з діячами єврейського театру Яковом Співаковським та Семом Адлером про створення в Одесі художнього театру. Сам він був також і драматургом, автором багатьох п’єс, та прагнув дати новий радикальний напрям єврейському народному театру, але театр був закритий по доносу одеського цензора, який вважав п’єси Шолом-Алейхема дуже тенденційними (письменник дотримувався антимонархічних переконань).

Подальша біографія та творчість Шолом-Алейхема не пов’язані з Одесою. Але  Одеса не забувала великого єврейського письменника. У 1910 р. в Одесі була видана «Святкова бібліотека Шолом-Алейхема», яка була присвячена 25-річчю його письменницької діяльності. Нотатки з газети «Одесские новости» та «Одесский листок» розповідають про успіх на одеській сцені комедії «За радою» з участю Леоніда Утьосова (1915 р.), про літературний вечір, присвячений Шолом-Алейхему (1912 р.).

У 1910-1913 рр. вийшло зібрання творів Шолом-Алейхема на російській мові. У жовтні 1905 р. Шолом-Алейхем, переживши жахи погрому у Київі, їде до Америки, а у 1907 р. переїжджає до Женеви.

Він пише роман «Блукаючі зірки», закінчує повість «Хлопчик Мотл», яка стоїть в одному ряду з «Менахем-Мендлом» та «Тевьє молочником» – найкращими творами письменника. У цій повісті він зображує всезагальне спустошення Касриловки – типового єврейського містечка, відчайдушні спроби її мешканців знайти якийсь вихід.

У «Хлопчику Мотлі» узагальнені та завершені теми всієї творчості Шолом-Алейхема.

У 1908 р. письменник повернулся додому, але тяжко захворів та змушений був уїхати за кордон.

Перша світова війна застала його у Германії, він був спрямований німецькою владою у Берлин, потім у Данію, звідки у 1914 р. он поїхав до Америки, де помер 15 травня 1916 р.

Шолом-Алейхем підняв єврейську літературу на рівень світової літератури. Сила його творчості у потужному реалізмі, у художньому новаторстві, в неповторному іскрометному гуморі.

Твори Шолом-Алейхема широко видаються в Україні, перекладені на багато мов народів світу. В радянські часи в Одесі була вулиця, яка носила ім’я великого письменника. Зараз, у 2024 році в Одесі знову з’явилася вулиця Шолом-Алейхема.

Треба додати, що письменницей стала і онука Шолом-Алейхема Бел Кауфман, яка написала чудову книгу про американських школярів «Вгору сходами, що ведуть вниз». Бел Кауфман померла у віці 103 років.

Довгий час вона очолювала фонд Шолом-Алейхема. 25 років тому вона приїжджала до Одеси та виступала в ОЛМ. А письменнику Шолом-Алейхему 2 березня 2024 року виповнилося 165 років.

 

Ганна Божко