«Знаю, что многие найдут эту повесть безнравственной и неприличной, тем не менее от всего сердца посвящаю ее матерям и юношеству».
Александр Куприн
В історії літературної Одеси зафіксовано чимало письменницьких імен. Деякі з них народилися в Одесі, деякі приїжджали сюди погостювати. Одним з постійних гостей міста був Олександр Іванович Купрін. Як писала його дочка Ксенія Олександрівна Купріна: «…особое место в его сердце занимала Одесса»[1].
І дійсно, Купрін приїжджав до Одеси регулярно, впродовж 14 років з 1897 року. І тут же було надруковано багато його нарисів, повістей й оповідань. Всі історії, які хотів написати Олександр Іванович, були так чи інакше запозичені з сучасного йому життя. Як письменник-реаліст, і перш за все, як гуманіст, він не боявся писати про різні соціальні проблеми. Він не відвертався і від таких тем, які були табуйовані оточуючим його суспільством інтелігенції.
Наглядним прикладом тому може послужити повість Купріна «Яма». Це повість про проституцію. Незважаючи на те, що повість невелика, Купрін писав її протягом шести років, з 1908 по 1914 роки. Ретельно опрацьовуючи матеріал, Олександр Іванович писав деякі сторінки «Ями» в той час, коли він гостював Одесі.
Сама назва служить метафорою – «соціальної ями». Але і в реальному світі існувала така Яма. Корній Чуковський писав: «Помню, как впоследствии Куприн изучал обитательниц «Ямы» в Кузнечном переулке, недалеко от того дома, где жил Достоевский, с таким азартом, с таким любопытством, словно он первооткрыватель какой-то неизвестной страны, словно никто никогда не видал этих ям, словно на свете и не существует ничего интереснее, чем быт всевозможных Александрин и Тамар».[2]
Проституція була легалізованої роботою до 1918 року. Як писав С.С. Шашков в «Очерке истории русской женщины» в середині XIX століття в Одесі налічувалося 1008[3] робітниць будинків терпимості. І на початку XX століття Одеські «ями» продовжували існувати, і оподатковувалися, як легальний бізнес.
Купрін завжди, за висловом Чуковського, писав «…о серьезных вещах, написанных в строго классической, толстовско-чеховскои манере».[4] Тут доречно згадати, що і у Толстого, і у Чехова є твори, що стосуються цієї соціальної проблеми. У Толстого – це «Воскресенье». А Чеховський оповідання «Припадок» був згаданий з «Яме».
Вся лінія оповідання проходить через призму гуманізму, емпатії та співчуття до робітниць публічних будинків. Всі дівчата, що працюють в Ямі, потрапили туди з різних причин. Купрін вибрав індивідуальний підхід пошуку причин їх фактичного існування. Він дає чудові характери, перетворюючи в особистість кожну дівчину. У той же час, не звертаючи увагу на те, що відвідувачі публічно будинку теж індивідуальні, їх об’єднує одна риса – всі вони прибули позбавити дівчат суб’єктності, і зробити їх об’єктами задоволення своїх бажання.
Це відноситься і до тих, кого прийнято вважати елітою та зараховувати до інтелігенції. Так, наприклад, в частині першій, главі VI, в публічний будинок приходить літній педагог, викладач німецької. І цей представник інтелігенції відчуває сором і збентеження не від того, що усвідомлює, що порушує своїм вчинком категоричний імператив, а від того, що дана атмосфера йому незвична, і він бажає скоріше перетворити свою волю в дію.
Однак, головною сюжетною лінією була лінія Ліхотіна і Любочки. Все починається в VIII главі, частини першої. Група студентів вирішує поїхати розважитися. Всі студенти, крім Ліхотіна, намагаються обґрунтувати потребу суспільства у будинках терпимості. Борис Собашніков говорить: «…должны же существовать какие-нибудь клапаны для общественных страстей?».[5] І продовжує: «Что я могу поделать, если мне необходима женщина!».[6] Ярченко його підтримує. Це позиція явно гетеронормативна і сформована під переважаючим патріархальним суспільством. По-перше, жінка розглядається студентами, як пасивна істота. По-друге, ми бачимо, як домінуюча маскулінність заохочує ставлення до жінки як до об’єкта.
До кінця цієї розмови студенти все ж поїхали гуляти. На початку цього оповідання Ліхотін представляється нам гуманістом, зворушливою натурою. Саме він став ініціатором соціального експерименту. Він вирішив забрати Любочку з Ями і допомогти їй пристосуватися до конвенциально прийнятого трудового життя жінок.
Коли він повідомив про свій намір Любочці, вона на основі свого досвіду думає, що він хоче взяти її на утримання. Ліхотін відповідає: «Не на содержание, Люба… Просто хочу помочь тебе… Ведь не сладко же тебе здесь, в публичном доме-то!».[7] Рішення студент-гуманіст приймає несподівано для себе самого. Що дивує, він дійсно виконав свою обіцянку. «Но ещё более умиляла его красота и возвышенность собственного поступка».[8] Виключно нарцисизм спонукав нашого головного героя «врятувати» Любочку. Особистість Любочки його мало цікавила. Вона була радше, як образ Галатеї для Ліхотіна. Він збирався зліпити з неї абсолютно нову істоту, не беручи до уваги її минуле. Однак, інфантильному студенту довелося зіткнутися з реальністю. І коли це сталося – «…он уже чувствовал тяготу взятого на себя непосильного подвига».[9]
Любочка виявилася не особливо талановитою або вмілої майстринею, поганою господинею, нездатною ученицею. Всі уроки давалися їй важко. А її вчителі обирали дидактику, яка не підходила для її властивостей розуму. Вона також, незважаючи на запевнення Ліхотіна, почала думати, що перебування на утриманні, в звичному їй сенсі, забезпечить їй безпеку. Любочка навмисно хотіла зблизитися з Ліхотіним, потураючи своїм мріям про спокійне заміжжя.
Під кінець розповіді образ наївного студента-гуманіста розпадається перед нами. Ліхотін не витримує тиску вантажу відповідальності, який був покладений на нього. Він спочатку тільки мріє, про те, як позбавиться від Любочки. При чому і тут можна помітити, як відбивається його нарциссических характер. У його мріях він залишається невинний. Зберігає за собою обличчя героя, який намагався врятувати нещасну дівчину. Насправді, Ліхотін знав, що до Любочки пристають. Студент вибрав той момент, коли до дівчини застосували силу і звинуватив її в зраді. Любочка повернулася туди звідки і прийшла.
Цілком очікувано, що повість про проституцію отримала негативні рецензії. Автору довелося на початку розповіді зробити відступ, і пояснити причину по якій він це писав, щоб не викликати непристойні чутки. Це посилює враження сучасного читача про те, що інтелігенція XX століття відверталася від таких соціальних проблем. А людей, які про неї писали, вважала гульвісами.
Незважаючи на табуйованість цієї теми, одним з письменників, хто не побоявся висловитися на користь важливості освітлення проблем проституції був Ромен Роллан. Він писав:
«Четверг, 12 июля 1923 г.
Дорогой Александр Куприн!
Я очень тронут тем дружеским вниманием, которое Вы мне оказали, прислав три Ваших книги. Благодарю Вас за них. Я жил в их атмосфере в течение этих последних недель настолько, что меня преследовали некоторые образы из „Ямы“. Я восхищён разносторонностью Вашего литературного гения и Вашей глубокой человечностью. Вы обладаете, в особенности, редким и очень характерным даром, заставляя оживать на страницах книг целые коллективы людей. Это-то и говорит о Вас как о человеке, который может подняться над великими достижениями эпохи и видеть сквозь них. Читая ту или иную страницу „Ямы“, я распространял ее смысл на всю Европу — этот огромный публичный дом накануне катастрофы.
Приношу большую благодарность и братские поздравления Вам и Вашему замечательному переводчику господину Манго.
Прошу Вас, дорогой Александр Куприн, считать меня своим преданным почитателем».[10]
________________________
[1] Куприна Ксения Александровна Куприн — мой отец [Электронний ресурс] / Ксения Александровна Куприна – Режим доступу: https://litresp.com/chitat/ru/%D0%9A /kuprina-kseniya-aleksandrovna/kuprin–moj-otec
[2] Куприн А. Лунной ночью [Электронний ресурс] / А. Куприн – М.: T8RUGRAM, 2018. – С. 28 – Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=PwicDwAAQBAJ &pg=PA28&lpg=PA28 &dq=#v=onepage&q&f=false
[3] Шашков С. С. Очерке истории русской женщины [Электронний ресурс] / С. С. Шашков Санкт-Петербург: Издательство Н.А. Шигин, 1872. – С. 257– Режим доступу:
[4] Куприн А. Лунной ночью [Электронний ресурс] / А. Куприн – М.: T8RUGRAM, 2018. – С. 42-43 – Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=PwicDwAAQBA J&pg=PA28&lpg=PA28 &dq=#v=onepage&q&f=false
[5] Куприн А. И. Олеся; На переломе; Поединок; Яма; Рассказы [Электронний ресурс] / А. И. Куприн. – М.: ОЛМА ПРЕСС Звёздный мир, 2003. – С. 302– Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=JuMGZCXIQtQC&pg=PA302&lpg=PA3 02&dq=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1% 8B#v=onepage&q=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1%8B&f=false
[6] Куприн А. И. Олеся; На переломе; Поединок; Яма; Рассказы [Электронний ресурс] / А. И. Куприн. – М.: ОЛМА ПРЕСС Звёздный мир, 2003. – С. 302– Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=JuMGZCXIQtQC&pg=PA302&lpg=PA3 02&dq=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1% 8B#v=onepage&q=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1%8B&f=false
[7] Куприн А. И. Олеся; На переломе; Поединок; Яма; Рассказы [Электронний ресурс] / А. И. Куприн. – М.: ОЛМА ПРЕСС Звёздный мир, 2003. – С. 334– Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=JuMGZCXIQtQC&pg=PA302&lpg=PA3 02&dq=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1% 8B#v=onepage&q=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1%8B&f=false
[8] Куприн А. И. Олеся; На переломе; Поединок; Яма; Рассказы [Электронний ресурс] / А. И. Куприн. – М.: ОЛМА ПРЕСС Звёздный мир, 2003. – С. 370– Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=JuMGZCXIQtQC&pg=PA302&lpg=PA3 02&dq=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1% 8B#v=onepage&q=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1%8B&f=false
[9] Куприн А. И. Олеся; На переломе; Поединок; Яма; Рассказы [Электронний ресурс] / А. И. Куприн. – М.: ОЛМА ПРЕСС Звёздный мир, 2003. – С. 385– Режим доступу: https://books.google.com.ua/books?id=JuMGZCXIQtQC&pg=PA302&lpg=PA3 02&dq=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1% 8B#v=onepage&q=%C2%AB%E2%80%A6%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1%8B&f=false
[10] Куприна Ксения Александровна Куприн — мой отец [Электронний ресурс] / Ксения Александровна Куприна – Режим доступу: https://litresp.com/chitat/ru/%D0%9A /kuprina-kseniya-aleksandrovna/kuprin–moj-otec
Катерина Свірська
Залиште відгук