Tatiane Swetow, T. S., Тетяна Светова – все це псевдоніми письменниці Єлизавети Дмитрівни Безобразової. Народилася вона згідно «Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона» 3. березня 1834 року, а в «Російському біографічному словнику А. А. Половцова» стверджується, що вона народилася в 1836. ^[1]

Будучи освіченою та діяльною жінкою, Єлизавета Дмитрівна все життя займалася самоосвітою. А її жага громадської діяльності призвела до того, що вона в таємниці від чоловіка, Володимира Павловича Безобразова, під наведеними вище псевдонімами публікувалася в «Journal des Débats». Статті Єлизавети Дмитрівни стосувалися суспільно-політичних ситуацій, політичної економії, юриспруденції і, зокрема, жіночої емансипації. Однак, перша її стаття була винятково літературного характеру, в журналі «Rivista Europea» письменниця аналізувала творчість Івана Сергійовича Тургенєва.^[2]

Продовжуючи просвітницьку діяльність Безобразова періодично друкувалася в різних журналах, з яких стабільно працювала, писала фейлетони для «Journal de S.-Pétersbourg».

«В этих разнообразных по своему содержанию фельетонах Безобразова давала верную характеристику русского общества, знакомила читателей с новыми книгами, касалась общественных вопросов, полемизировала с представителями периодической печати».^[3]

Крім того, Безобразова працювала ще й перекладачкою спільно з Софією Олександрівною Нікітенко (конфідентка Івана Олександровича Гончарова) і Катериною Олексіївною Богушевич (письменницею-перекладачкою). У 1870-х роках жінки видавали цикл «Для легкого читання», перекладні романи з англійської та французької мов.^[4]

Варто згадати, що в Петербурзі Безобразова не раз зустрічалася з Львом Миколайовичем Толстим, про що є згадки у його щоденнику 1856 року. «Не засталъ Тург[енева] и Ботк[ина] и вечеръ провелъ у Безобраз[овыхъ]. Она женщи[на], и потому пріятно съ ней быть».^[5]

Збережені праці самої Єлизавети Дмитрівни відносяться до жанру дитячої літератури. Перша і єдина прижиттєво видана книга «Відпочинок. Дві розповіді для дітей» була поширена під псевдонімом Е. Василівська. Коли Володимир Павлович Безобразов від самої ж дружини дізнався про цю книгу, він написав хвалебну рецензію та «…был поражен «стоицизмом» жены».^[6]

На жаль, Безобразова так і не стала відомою письменницею. У 45 років вона померла від туберкульозу легенів. Проте, праці її не минули дарма. Серед іншого, вона залишила талановитих і видатних нащадків – Павла Володимировича Безобразова (історик, публіцист) і Марію Володимирівну Безобразову (філософ, історик).

Свірська Катерина

_________________

[1] Безобразова Е. Д. биографическая справка [Електронний ресурс] / Е. Д. Безобразова – Режим доступу – http://az.lib.ru/b/bezobrazowa_e_d/text_1989_bio.shtml

[2] Безобразова Русскiй бiографическiй словарь: у 25 т.  СПб.: Издан под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А. А. Половцова, 1900. Т. 2: Алексинский – Бестужев-Рюмин. С. 645-646  

[3] Безобразова Русскiй бiографическiй словарь: у 25 т.  СПб.: Издан под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А. А. Половцова, 1900. Т. 2: Алексинский – Бестужев-Рюмин. С. 646  

[4] Безобразова Русскiй бiографическiй словарь: у 25 т.  СПб.: Издан под наблюдением председателя Императорского Русского Исторического Общества А. А. Половцова, 1900. Т. 2: Алексинский – Бестужев-Рюмин. С. 646  

[5] Толстой Л. Н. Дневники и Записные книжки 1854—1857 [Електронний ресурс] / Л. Н. Толстой – Режим доступу –   http://tolstoy.ru/online/90/47/

[6]  «Учёные женщины были кошмаром отца». История Марии Безобразовой — первой женщины-философа в России [Електронний ресурс] – Режим доступу –    https://mel.fm/istorii/9803612-bezobrazova