Поетеса Анна Ахматова (у народженні Горенко) народилася в Одесі на 11-ій станції Великого фонтану.

Горенко – прізвище беззастережно українське, що свідчить про українське походження. Ось що про це написано у Вікіпедії: “За часів Київської Русі суфікс патроніму енко у південних слов`ян означав “маленький”, “син такого-то”. Пізніше древній суфікс – енко перестав розумітися буквально і зберігся лише в якості фамільного, а в XVII столітті прізвища на – енко стали переважаючими на території усієї Східної України.  Є дві версії походження прізвища Горенко. Перша з них говорить нам про те, що прізвище пішло від найменування Гора (у переносному розумінні “багатир”). Друга говорить про те, що прізвище пішло від слова “горе”.

Про коріння Анни Ахматової сказано багато, але досі не все відомо. І не вщухають суперечки, якій культурі вона належить. Мабуть, стільки ж списів скородилося навколо постаті Миколи Гоголя. Є вже безліч перекладів поезії Ахматової українською мовою. Поета перекладають поети. Творчість Ахматової – Горенко досліджують, біографією цікавляться. Перший вірш Анна Горенко написала в 11 років, але саме у Київі, де вона жила з 1906 по 1910 рр., взяла собі псевдонім Ахматова, коли батько заборонив їй підписувати свої вірші фамілією Горенко.

У нарисі “Будка. Начало” А.А. скаже про себе: “Я родилась в один год с Чарли Чаплиным и “Крейцеровой сонатой” Толстого, Эйфелевой башней и, кажется, Элиотом. В это лето Париж праздновал столетие падения Бастилии – 1889 г. В ночь моего рождения справлялась и справляется знаменитая древняя “Иванова ночь” – 23 июня. Назвали меня Анной в честь бабушки – Анны Егоровны Мотовиловой. Ее мать была татарской княжной Ахматовой, чью фамилию… я сделала своим литературным именем. Родилась я на даче Саракини (так у Ахматової, насправді – Сорокіні, А.Б.)… Дачка эта (вернее, избушка) стояла в глубине очень узкого и идущего вниз участка земли – рядом с почтой. Морской берег там крутой, и рельсы паровичка шли по самому краю».

Ахматовські місця в Одесі не збереглися: ні дачка на 11-ій ст. Фонтану, ні будинок на розі вулиць Кузнечної та Спиридоновської, де сім’я жила взимку, ні дача тітки (сестри батька) Аспазії Антонівни Арнольд у Люстдорфі, де зупинял
ася Анна Горенко з матір’ю в 1904, 1906 і 1909 рр.

Як же опинилася родина Горенко в Одесі? Батько Анни – військовий інженер-механік вийшов у відставку у березні 1887 р. і після цього оселився з сім’єю у нашому місті (приблизно із середини 1887 р.). Відомо, що А.А. Горенко навчався у 1870-1872 роках в одеському університеті. Оселившись в Одесі, він стає провідним співробітником «Одесских новостей». Під ініціалами А.Г. з’являється ряд рецензій на літературні новинки, які ще не були перекладені (мемуари Гарібальді, романи Шпільгагена та Доде); А. Горенко друкує новелу «Философ Сикундус» та оповідання «Влюбленный в бородавку».

Народження Анни в Одесі підтверджує метричний запис у книзі реєстрації, що зберігається в Одеському обласному державному архіві. Хрестили Анну Горенко у Преображенському соборі на Соборній площі. Її хрещеними були – Романенко Степан Григорович та Вальцер Марія Федорівна.

Степан Романенко був братом знаменитого народовольця Герасіма Романенко, і сам тричі сидів у в’язниці Одеси за участь у студентських заворушеннях за те, що намагався влаштувати таємний друкарський дім. Довгий час був під наглядом поліції. Хрещена мати Анни Горенко Марія Федоровна Вальцер разом із сестрою Ганною закінчила жіночі бестужєвські курси.

У 1880 р. Ганну було заарештовано за участь у зборах товариства «Черный передел» і «Кружок Решко».

В Одесі Марія Федорівна працювала викладачем у жіночій гімназії, заснованій Масловою і
Градською (Успенська, ріг Маразліївської).

Коли Анні виповнився рік, сім’я переїхала спочатку до Павловська, а потім до Царського села, де жили до 1906 року, до розлучення батьків. Опісля Інна Еразмівна з дітьми переїжджає до Києва до родичів.

Згадку про те, що вона народилася в Одесі біля моря, знаходимо в поемі Анни Ахматової «Реквием»:

А если когда-нибудь в этой стране
Воздвигнуть задумают памятник мне,
Согласье на это даю торжество,
Но только с условьем – не ставить его
Ни около моря, где я родилась:
Последняя с морем разорвана связь,
Ни в царском саду у заветного пня,
Где тень безутешная ищет меня,
А здесь, где стояла я триста часов
И где для меня не открыли засов.

Малася на увазі черга біля в’язниці «Хрести», де перебував на той час її син Лев Гумільов.

«Писать я начала с 11 лет, и все, что написала до 21 года, действительно никуда не годится», – писала А.А. в автобіографічних нарисах. З віршів середини 1900-х рр. найбільше відомо надруковане у 1907 р. у журналі «Сириус» – «На руке его много блестящих колец».

Нині до юнацьких творів Ахматової ми можемо додати ще три, що належать більш ранній порі. Це присвяти О.М. Федорову, свого часу дуже популярному белетристу та поету: «Лилии», «О, молчи !» та «Над черною бездной с тобою я шла».

Я лилий нарвала прекрасных и душистых,
Стыдливо-замкнутых, как дев невинных рой.
С их лепестков, дрожащих и росистых
Пила я аромат, и счастье, и покой.
И сердце трепетно сжималось, как от боли,
А бледные цветы качали головой.
И вновь мечтала я о той далекой воле,
О той стране, где я была с тобой.

Не будемо судити про художні достоїнства цього вірша і пам’ятатимемо, що це вірші 15-річної дівчинки, хоч і майбутньої Анни Ахматової…

О.М. Федоров (1868-1949) був у нашому місті «письменником-фаворитом», як казали тоді. Знайомство Ані Горенко з Олександром Федоровим можна пояснити не тільки дачним сусідством, а й літературними зв’язками батька Анни – Андрія Антоновича. Федоров був не тільки відомим літератором, а й досить красивим чоловіком, і цілком природно, що юна поетеса захопилася ним. Але через деякий час спостерігається охолодження почуттів: так, в одному зі своїх листів С. Штейну
Анна пише: «Летом Федоров опять целовал меня, клялся, что любит, и от него опять пахло обедом».

Цей епізод може стосуватися червня 1906 р. До приїзду в Одесу 1904 року відноситься один досить кумедний епізод: мати Ані – Інна Еразмівна захотіла показати дочці дім, де вона (Анна) народилася. І коли вони підійшли до дачного будинку на 11-й ст. Б. Фонтана, Аня, не замислившись, сказала: «Когда-нибудь здесь будет висеть мемориальная доска».

У нарисі «Будка. Начало» Ахматова писала: «Я не была тщеславна. Это была просто глупая шутка. Мама огорчилась. “Боже, как я плохо тебя воспитала!” – сказала она».

Щодо 1906 року, то у споминах «Даты. Дачи» є запис: «Люстдорф. У тетки Аспазии Антоновны (1906 г. На обратном пути из Киева в Евпаторию. Сорокадневная забастовка в Одесском порту)». В іншому місці А.А. згадує, що застала вже кінець страйку. Він завершився 24 червня, і це дає змогу датувати зустріч із Федоровим в Одесі.

Наступна згадка про Федорова міститься в листі Штейну від 2 лютого 1908 р: «Стихи Федорова за немногими исключениями действительно слабы. У него неяркий и довольно сомнительный талант. Он не поэт, а мы – Сережа – поэты.»

Роздумуючи про становлення Ахматової як поета і про формування її особистості, звернемося до поета Миколи Гумільова. З ним була пов’язана юність поетеси та її рання лірика. М. Гумільов познайомився з Анною Горенко 1903 року в Царському селі. Молоді люди досить часто зустрічаються, разом проводять час. Гумільов ще в юності пристрасно закохується в Анну. Неодноразово робить їй пропозицію вийти за нього заміж, весь час отримуючи відмови, болісно переживає це. Після однієї з відмов у 1907 р. він навіть намагався накласти на себе руки.

Влітку 1909 р. Микола Гумільов, провівши місяць у гостинному будинку Макса Волошина в Коктебелі, приїжджає рейсовим судном до Одеси. Зустрівшись з Анною в Люстдорфі, він укотре робить їй пропозицію і вкотре отримує відмову. Але вже 1910 року молоді люди вінчаються в Миколаївській церкві села Миколаївська слобода під Києвом.

У Миколи Гумільова теж багато чого в житті було пов’язано з Одесою. Саме тут починалися і закінчувалися його екзотичні подорожі до країн Африки та Азії.

Такими є зв’язки великих поетів із нашим містом, і воно може по праву пишатися тим, що їхнє перебування в ньому, як і багатьох інших літературних зірок першої величини, створило його потужну і яскраву культурну ауру.

23 червня у цьому році виповнюється 135 років з дня народження поета Анни Андріївни Ахматової.

Ганна Божко