Хто такий для української культури Петро Іванович Нищинський?

Ми не помилимося, якщо скажемо, що він перекладач поем Гомера та п’ єси Софокла на українську мову та знавець давньогрецької мови та літератури. Не помилимося ми також, коли скажемо, що він – відомий український поет та композитор, та що у багатьох українських пісень є автор – Петро Нищинський. Був він також фольклористом та викладачем грецької мови у гімназіях.

Петро Нищинський є видатною постаттю у історії української культури.

П. І. Нищинський народився 21 вересня 1832 року у селі Неменка на Київщині. У цьому році виповнилося 190 років з дня його народження.

Після смерті батька, який був дяком місцевої церкви, мати з двома дітьми переїжджає до  Києва.  У Києві Петро навчається спочатку у Києво-Софійському духовному парафіяльному училищі, а потім у Києво-Подільському духовному училищі на казенному утриманні.

Закінчив Нищинський духовне училище у 1849 році і був прийнятий до Київської духовної семінарії. Вже під час навчання у Петра проявилися дуже гарні вокальні дані, він співав у хорах київських церков. Його голос привернув увагу київського митрополита Антоніна – настоятеля посольської церкви у Афінах. І саме він викликав Петра до Афін, щоб він співав у хорі цієї церкви. У 1856 році в Афінах він закінчує філологічний та богословський факультети  столичного університету та захищає дисертацію на ступінь магістра. Близько року Петро викладає грецьку мову у місцевій гімназії.

Спочатку у Петра були думки стати на духовну стезю та прийняти целібат. Але у Афінах він зустрічає прекрасну гречанку і залишає цю ідею. Він одружується, та переїжджає спочатку в Росію, де викладає грецьку мову у семінарії Санкт – Петербургу. Потім у 1860-му році сім я переїжджає до Одеси з-за слабкого здоров’я дружини, котрій потрібен був південний клімат. В Одесі сім я прожила до 1875 року. Подружжя проживало у Ананьєві (1875 – 1882), потім знов була Одеса (1882 – 1888), за Одесою був Бердянськ (1888 – 1890). Останні 6 років свого життя Петро Нищинський прожив у селі Ворошилівка Тиврівського району на Винниччині. Помер він 16 березня 1896 року та похований у цьому ж селі.

П. Нищинський увійшов в історію української культури як фольклорист (збирав та обробляв українські народні пісні), створенням музичного циклу «Вечорниці», що складався з семи творів, та мав увійти до опери «Назар Стодоля», перекладами епічної поеми Гомера «Одіссея» та шести пісень «Іліади», також перекладом драми Софокла «Антігона». Він є  також автором підручника з грецької мови та розвідок про грецьку музику. Був видавцем журналу «Гермес» у 60-ті роки 19-го ст. в Одесі.

Живучі в Одесі та Ананьєві підтримував дружні зв’язки з діячами Старої Одеської громади: П. Сокальським, М. Кропивницьким, О. Андрієвським та ін. Часто бував у Єлисаветграді, де ставали «на ноги» брати Тобілевичи. Як відзначає анонімний автор книжки «Корифеи украинской сцены» в нарисі про М. Кропивницького   «Местом первого его дебюта была Одесса. В то время не было еще самостоятельной украинской труппы, и украинские спектакли ставились иногда любителями. В Одессе такие спектакли устраивал иногда ныне покойный учитель гимназии П.И. Нищинский, известный переводчик Гомера на украинский язык».

П.І. Нищинський брав участь у складанні російсько-українського словника, над яким працювали члени Старої Одеської громади під керівництвом М. Комарова, і який потім вийшов у 4-х тт. , як додаток до українського журналу «Зоря» у Львові.

На Одещині бережуть пам’ять про П.І. Нищинського. В Ананьєві Одеської області у 1976 році було урочисто відкрито пам’ятник П. Нищинському (автор – відомий одеський скульптор П. Кравченко).

Через кілька років, у 1979 році у Одесі на фасаді будинку по вул. Ніженський 14 була встановлена меморіальна дошка з кованої міді, на якій викарбувано: «У цьому будинку в 1860-75 рр. жив і працював видатний український композитор Петро Іванович Нищинський» (автор дошки той же скульптор П. Кравченко). На початку 90-х рр. в Одесі з’явилася і вулиця імені П. Нищинського.

 

Ганна Божко