Одеський літературний музей с задоволенням представляє невелику віртуальну виставку, присвячену 125-річчю від дня народження видатного одеського поета і перекладача Едуарда Багрицького (1895-1934 рр.).

Едуард Багрицький (Дзюбин) народився в Одесі 3 листопада 1895 року на вулиці Базарній, 40. Навчався в училищі Святого Павла, потім в реальному училищі Жуковського. Його перша публікація відбулася в 1914 р. в альманасі «Акорди». А влітку того ж року молодий автор бере собі псевдонім «Багрицький». За легендою, двоє друзів-поетів Натан Шор і Едуард Дзюбин розіграли два кольори – фіолетовий і багряний, які і стали їхніми літературними псевдонімами: «Фіолетов» і «Багрицький».

Багрицький був учасником поетичних альманахів «Серебряные трубы», «Авто в облаках», «Седьмое покрывало» та «Чудо в пустыне» (1915-1917 рр.), декілька віршів опублікував під псевдонімом «Ніна Воскресенська». Багрицький брав участь практично у всіх літературних об’єднаннях: виступав на «Середах» в Літературно-Артистичному клубі, був членом «Студентського Літературно-художнього гуртка» і «Зеленої лампи» в 1917-1919 рр. Е. Багрицький відомий також як талановитий художник, хоча художньої освіти не отримав. Влітку 1919 року працював в плакатної майстерні одеського Окрвійськкомату. У 1920 р. працював в ЮгРОСТА як поет і художник.

Він легко імпровізував, бездоганно володів поетичною формою – міг на спір за п’ять хвилин написати сонет за заданою темою. З дитинства поет хворів на астму, напади якої знімав не тільки курінням спеціального порошку, але й читанням віршів співучо. Його пристрасним захопленням були птахи – це, а також історію його одруження в іронічній манері описав В. Катаєв в оповіданні «Бездельник Эдуард». Одружився Багрицький на Лідії Густавівні Суок, старшій з трьох сестер. У 1922 р. народився син Всеволод. Сім’я жила в страхітливих злиднях до самого переїзду в Москву.

Багрицький перебрався в Москву в 1925 р., де до нього швидко прийшла слава. У 1928 році вийшла збірка «Юго-запад», велика частина віршів з якої була написана і вперше опублікована в Одесі: «Тіль Уленшпігель», «Кавун», «Осінь». До книги увійшли поема «Дума про Опанаса» і найбільш відомий вірш «Контрабандисты». У 1932 р/ вийшли відразу дві книги – «Победители» та «Последняя ночь».

Помер Е. Багрицький від запалення легенів 16 лютого 1934 року.

 

…И на что мне язык, умевший слова

Ощущать, как плодовый сок?

И на что мне глаза, которым дано

Удивляться каждой звезде?

И на что мне божественный слух совы,

Различающий крови звон?

И на что мне сердце, стучащее в лад

Шагам и стихам моим?!

 

Е. Багрицький

Уривок з вірша «Ночь»