14 грудня 1825 р. в Петербурзі відбулося повстання на Сенатській площі. У ньому взяла участь еліта суспільства – російське дворянство. Кріпацтво, служба в армії 25 років, тілесні покарання та інші утиски з боку влади призвели до обурення прогресивної частини країни. В основному, це були військові. Після раптової смерті імператора Олександра I війська відмовилися присягнути Миколі I, що зійшов на престол. Повстання було потоплено в крові. Очевидці говорили, що Нева була червоного кольору в ці дні. Учасники повстання були жорстоко покарані, а п’ятеро керівників – Пестель, Бестужев, Муравйов-Апостол, Каховський, поет Рилєєв страчені через повішення. Серед повсталих було багато друзів Пушкіна, свідком заколоту був брат поета – Лев Сергійович. Під час обшуків у багатьох декабристів жандарми знаходили вірші Пушкіна – «Кинжал», «Кавказский пленник», «Андре Шенье» та ін.
Вірш «Андре Шенье», написаний до повстання, виявився пророчим. Французький поет був страчений через участь у змові. Цікаво, що в руках поліції вірш «Андре Шенье» виявився з написом «На 14 грудня».
…Я зрел твоих сынов гражданскую отвагу,
Я слышал братский их обет,
Великодушную присягу
И самовластию бестрепетный ответ.
Я зрел, как их могущи волны
Всё ниспровергли, увлекли,
И пламенный трибун предрёк, восторга полный,
Перерождение земли…
Напередодні описуваних подій Пушкін пише історичну драму «Борис Годунов», яку спершу називає комедією, щоб цензура не побачила наміру з підтекстом, натяк на сучасні йому події.
13 і 14 грудня, всього за два дні, він пише коротку анекдотичну поему «Граф Нулин», використовуючи сюжет поеми «Лукреція» Шекспіра. За легендою вигнання царів з Рима і заснування республіки було викликано тим, що син Тарквінія вчинив насильство над Лукрецією, дружиною Коллатіна. Пародіюючи Шекспіра, Пушкін створює картину поміщицького побуту і виводить в виді «нового Тарквінія» легковажного графа Нуліна.
Події на Сенатській площі, безумовно, відбилися на творчості Пушкіна. Поет-пророк покликаний «глаголом жечь сердца людей». Поет своїм словом підтримує товаришів, засланих до Сибіру, пересилає з дружиною декабриста Муравйовою знамените «Во глубине сибирских руд» (1827).
Во глубине сибирских руд
Храните гордое терпенье,
Не пропадёт ваш скорбный труд
И дум высокое стремленье.
Несчастью верная сестра,
Надежда в мрачном подземелье
Разбудит бодрость и веселье,
Придёт желанная пора:
Любовь и дружество до вас
Дойдут сквозь мрачные затворы,
Как в ваши каторжные норы
Доходит мой свободный глас.
Оковы тяжкие падут,
Темницы рухнут – и свобода
Вас примет радостно у входа,
И братья меч вам отдадут.
В Одеському музеї О.С. Пушкіна знаходяться автографи з малюнками Пушкіна його друзів-декабристів П. Пестеля, М. Луніна, В. Раєвського, К. Рилєєва, В. Кюхельбекера.
Ірина Діденко
Залиште відгук