14 грудня 1825 р. в Петербурзі відбулося повстання на Сенатській площі. У ньому взяла участь еліта суспільства – російське дворянство. Кріпацтво, служба в армії 25 років, тілесні покарання та інші утиски з боку влади призвели до обурення прогресивної частини країни. В основному, це були військові. Після раптової смерті імператора Олександра I війська відмовилися присягнути Миколі I, що зійшов на престол. Повстання було потоплено в крові. Очевидці говорили, що Нева була червоного кольору в ці дні. Учасники повстання були жорстоко покарані, а п’ятеро керівників – Пестель, Бестужев, Муравйов-Апостол, Каховський, поет Рилєєв страчені через повішення. Серед повсталих було багато друзів Пушкіна, свідком заколоту був брат поета – Лев Сергійович. Під час обшуків у багатьох декабристів жандарми знаходили вірші Пушкіна – «Кинжал», «Кавказский пленник», «Андре Шенье» та ін.

Вірш «Андре Шенье», написаний до повстання, виявився пророчим. Французький поет був страчений через участь у змові. Цікаво, що в руках поліції вірш «Андре Шенье» виявився з написом «На 14 грудня».

 

…Я зрел твоих сынов гражданскую отвагу,

Я слышал братский их обет,

 Великодушную присягу

И самовластию бестрепетный ответ.

Я зрел, как их могущи волны

Всё ниспровергли, увлекли,

И пламенный трибун предрёк, восторга полный,

Перерождение земли…

Напередодні описуваних подій Пушкін пише історичну драму «Борис Годунов», яку спершу називає комедією, щоб цензура не побачила наміру з підтекстом, натяк на сучасні йому події.

13 і 14 грудня, всього за два дні, він пише коротку анекдотичну поему «Граф Нулин», використовуючи сюжет поеми «Лукреція» Шекспіра. За легендою вигнання царів з Рима і заснування республіки було викликано тим, що син Тарквінія вчинив насильство над Лукрецією, дружиною Коллатіна. Пародіюючи Шекспіра, Пушкін створює картину поміщицького побуту і виводить в виді «нового Тарквінія» легковажного графа Нуліна.

Події на Сенатській площі, безумовно, відбилися на творчості Пушкіна. Поет-пророк покликаний «глаголом жечь сердца людей». Поет своїм словом підтримує товаришів, засланих до Сибіру, пересилає з дружиною декабриста Муравйовою знамените «Во глубине сибирских руд» (1827).

 

Во глубине сибирских руд

Храните гордое терпенье,

Не пропадёт ваш скорбный труд

И дум высокое стремленье.

Несчастью верная сестра,

Надежда в мрачном подземелье

Разбудит бодрость и веселье,

Придёт желанная пора:

Любовь и дружество до вас

Дойдут сквозь мрачные затворы,

Как в ваши каторжные норы

Доходит мой свободный глас.

Оковы тяжкие падут,

Темницы рухнут – и свобода

Вас примет радостно у входа,

И братья меч вам отдадут.

 

В Одеському музеї О.С. Пушкіна знаходяться автографи з малюнками Пушкіна його друзів-декабристів П. Пестеля, М. Луніна, В. Раєвського, К. Рилєєва, В. Кюхельбекера.

 

Ірина  Діденко