І знову, гортаючи підшивки старих газет, що зберігаються у фондах Одеського літературного музею, згадаємо про велику літературну спадщину нашого міста. Газета «Моряк» має міцний зв’язок із літературною історією Одеси: у її редакції у 1920-21 році працював К. Паустовський, тоді ж публікувалися вірші Ю. Олеші, В. Катаєва, Е. Багрицького, оповідання І. Бабеля.

Цього разу мова піде про справжнього короля одеської літературної школи – Ісака Еммануїловича Бабеля. На довгий час його ім’я було стерто з історії, і лише 1958-го року К. Паустовський у своїй знаменитій книзі «Час великих очікувань» повернув Одесі її короля.

Пропонуємо до вашої уваги статтю з газети «Моряк» 1984 року, присвячену 90-річчю І. Бабеля. Її автор – судновий медик, член наукової секції Одеського дому вчених, бібліофіл та колекціонер Борис Лівих.

ЯК «КОРОЛЬ» З’ЯВИВСЯ В «МОРЯКУ»

Можна сміливо сказати, що як письменник Бабель сформувався в Одесі. І Одеса визнала його одразу. І далеко не одразу вдалося його оповіданням потрапити на сторінки літературних журналів. Серед перших газет, де було надруковано оповідання Бабеля, виявився «Моряк». Це було з часом знамените оповідання «Король».

Для широкого радянського читача Бабеля відкрив Маяковський, коли 1924 року надрукував у журналі «ЛЕФ» його оповідання «Сіль», «Король», «Лист» та інші – за визначенням критика, «стислі, як алгебраїчна формула, але водночас наповнені поезією».

Так пише у своїх спогадах Лев Славін, а Костянтин Паустовський, який працював у «Моряку», згадує, як в одному з номерів газети було надруковано оповідання під назвою «Король». Під оповіданням стояв підпис «І. Бабель». У цей період редактором «Моряка» був Євген Іванов, якому і вручив своє оповідання Ісак Еммануїлович. До редакції «Моряка» Бабеля привів І. Лівшиць.

В Одесі твори Бабеля друкувала й газета «Известия» Одеського губвиконкому. З нею І.Е. Бабель був пов’язаний тим, що працював випусковим у 7-й друкарні нашого міста.

…Народився Бабель в Одесі 1894 року, на Молдаванці. Вдома йому жилося важко, бо з ранку до ночі хлопчика змушували займатися багатьма науками. Відпочивав у школі, в Одеському комерційному училищі.

На перервах школярі бігали чи то в порт, чи то до грецьких кав’ярень грати на більярді, чи то на Молдаванку до льоху з дешевим бессарабським вином.

Помітний слід у літературних уподобаннях молодого Бабеля залишив учитель французької – монсеньйор Вадон. Він був з бретонців і володів великим літературним обдаруванням.

З п’ятнадцяти років Бабель почав писати невеликі оповідання, причому спочатку французькою мовою. Слід їх, на жаль, зник. Після закінчення училища продовжував навчання у Києві, а 1915 року – у Петербурзі. Тоді ж почав пропонувати свої твори різним редакціям та… отримував відмови.

В 1916 році Бабелю пощастило – він знайомиться з М. Горьким. Ім’я Олексія Максимовича Бабель завжди вимовляв із любов’ю та благоговінням. Горький надрукував перші оповідання письменника-початківця в листопадовій книжці «Літописів» за 1916 рік. Однак перші оповідання могли бути і випадковим успіхом, тому після них Бабель за порадою Горького з 1917 по 1924 пішов «у люди».

У автобіографії сам Бабель пише скупо: «…Служив у Чека, в Наркомпросі, у продовольчих експедиціях 1918 р., у Північній Армії проти Юденича, Першої Кінної армії…».

У цей же період він деякий час працював в Одесі, де потоваришував із Л. Славіним, І. Лівшицем, К. Паустовським, Е. Багрицьким та іншими літераторами. Було це у 1920-1921 роках.

Бабель мріяв оселитися під Одесою біля моря, за Великим фонтаном, пише Лев Славін. Але доля розпорядилася інакше: він оселився у письменницькому селищі Переділкіне.

 

Б. Лівих.

Газета «Моряк» №28. 5-11 липня 1984 р.

К. Ярошевич