Першу сотню експонатів основного фонду Одеського літературного музею прикрашає повний комплект журналу «Основа» за 1861-1862 рр. Це був перший український громадсько-політичний і літературно-мистецький щомісячний журнал, незначна частина матеріалів публікувалася російською мовою. Видавався він в Петербурзі. Редактором «Основи» був  В.М. Білозерський, колишній учасник Кирило-Мефодіївського братства.

Журнал «Основа» уславився передусім Шевченківською тематикою – першими публікаціями багатьох творів Т.Г. Шевченка, першими публікаціями щодо біографії поета.

Втім, цей журнал досить цікавий і для дослідження інших тем. Значну цікавість являють фольклорні тексти щодо життя і побуту Чорноморського козацтва. Пропонуємо увазі читачів один з таких фольклорних текстів, що було опубліковано в «Основі» за лютий 1862 року:

Як пропившихся козаків знаряжають:

конем, муницею і всім, що треба в поход.

Інчий козак сірома догуляється до того, що попропиває одежину, коня і збрую; – а тут поход на носі висить. Що йому бідоласі робить? А таких там інчий раз чимало знайдеться. Начальство ж зна їх удаль, от і велить посписувати, у кого чого не достає. І дадуть той спис старшому. Старший звелить накупить усього по тому спису, – не знаю, за чиї вже гроші, мабуть за общественні, – а далі, перед тим, як виступать, постановлять в один ряд коней, накуплених по спису, роскладуть муницю; а в другім ряду, на зустріч, постановлять горемик, що попропивались; то це по спису й викликають: Грицько Тараня, або Демьян Куля, а ке лишень сюди! То визваний і виходить; «отце, – каже старший, – тобі кінь, оце збруя, а оце муниця; щоб же ти умів шанувать своє добро, та не забув мого наказу, то дайте йому, хлопці, на пам’ятку п’ятдесят там, або сто нагаїв; то він пам’ятуватиме лучче». Як же хлопці зачнуть піжить, – то аж пір’я летить. Бо за таку проштранность козаки б’ють не жалкуючи. От, як одбуде неборака своє, то встане та ще й поклониться старшому і подякує за науку; старший же прочитає ще йому довгу ратацію. – Тоді за другого; та так переберуть до остатнього; як же розправу і розділ учинять, тоді помоляться Богу, посідають на коней, гаркнуть добру пісню – і марш у поход.

Провідний науковець музею Галина Закіпна