Книга Михайла Жука (1883-1964) «Дрімайлики» 1923 року (Із фондів Одеського літературного музею)

Книга Михайла Жука (1883-1964) «Дрімайлики» 1923 року (Із фондів Одеського літературного музею)

 

До Дня Конституції України

 

  Дитяча книжка М. Жука (Михайло Іванович Жук — український графік, живописець, кераміст, поет, перекладач і педагог) «Дрімайлики» вийшла у Чернігові в 1923 році. Малюнки в цій книзі настільки лаконічні й зрозумілі, що діти, не вміючи читати, могли вільно зрозуміти її зміст з ілюстрацій.

Випереджаючи час у мріях про повноцінну дитячу кольорову книгу літератор вдається до форми рукотворної книжки. Перший варіант книги митець створив у кольоровій гамі. Та через неможливість здійснення такого видання в умовах технічного відставання української поліграфії, але володіючи придатними до тиражування техніками, М. Жук видає книгу у чорно-білому варіанті, відтворивши її в ліногравюрі.

Саме такий варіант книги знаходиться в фондах музею. Книга вийшла у тиражі 1200 примірників.

 

ДРІМАЙЛИКИ

Чи по під лісом,

Чи у лісі,

У дурмановому горісі, –

Та жили собі Дрімайлики,

Мурзатенькі,

Чумайлики.

 

Були сіренькі,

Як мачинки.

Смерком виходили з хатинки,

Щоб хоч трохи їм прославитись. –

Побавитись,

Погавитись.

 

Юрбою бігли

Всі до хатки…

А дітваки вже збирались спатки.

По куткам тихенько «кумали»,

Щось думали,

Та рюмали.

 

Вони сідали

Їм на війки

Стуляли очі, гнули шийки,

Грали вушками та носиком

Неначе б то

З Барбосиком.

 

Дрімали діти,

Та сміялись,

А очі від сну їм злипались.

Терли пальчиком, де Дрімайлики, –

Марієчки,

Михайлики.

 

Вставали Мами,

Брали в ліжко.

На постіль клали сонну ніжку,

Пестили шовкові кучері…

Казали їм:

«Докучили!»

 

А сірі скачуть

Під сорочку,

Або сідають на горбочку,

Що зібгався тут під ручкою,

Та весело,

Та кучкою!

 

Поснули тихо

Всі дитята.

Он там з під ковдри видно п’ята.

Ротик-котик усьміхається.

Дрімайлики

Одягаються.

 

Прийшли до дому,

Що у лісі,

У дурмановому горісі…

Ще хвилинку лиш побавились,

Та й спатоньки

Одправились.

 

І як проснулись

Ясні зорі, –

Було тихенько вже на дворі.

Тільки трави там гойдалися,

Де зайчики

Сховалися.

 

Оксана Козаченко

 

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.