Дивне почуття переживаєш, гортаючи старі одеські газети, тим більше газети Воронцовського періоду. Вони надруковані на щільному, майже не жовтіючому від часу папері, куточки не зім’яті: газети читали дбайливо. А ось сліди від воскових свічок.
Вечорами Одеса (як і сьогодні часом) занурювалася в темряву. Меркли обриси струнких будинків, мереживних чавунних огорож, вулиць, що ведуть до моря; тополь і акацій, посаджених ще легендарним герцогом де Рішельє. А в будинках на ампірних меблях і палісандровому паркеті химерно грали відблиски від свічок в бронзових свічниках. І тоді невідомий мені житель Одеси – одесит в першому поколінні – брав в руки цю (саме цю) газету.