У першому залі Одеського літературного музею можна побачити стару книгу з чудернацькою назвою «Славны бубны за горами, или путешествие мое кое-куда 1810 года». Її автор – князь Іван Михайлович Долгорукий.
Одним з перших відвідав дачу барона Рено князь Іван Долгорукий в 1810 році. Враження у нього були незабутні. З жахом і трепетом описав він тернисту дорогу до бажаної дачі.
За матеріалами календаря «Історія однієї вулиці. Вулиця Новосельського».
Вулиця з’явилася на карті міста в 1820 році. Початкове її «ім’я» – Німецька. Пізніше вона неодноразово змінювала назву: Ямська, Колоністська, Лютеранська. У другій половині XIX століття вулиця отримала ім’я міського голови, який жив тут – Миколи Новосельського. З приходом радянської влади топонім Новосельського замінюється ім’ям «червоного священика» Василя Островидова. У 1995 році вулиця знову названа Новосельського.
Тихі квартали з двоповерхової забудовою на початку вулиці зробили її привабливою для життя лікарів і університетської професури. А її не серединне, не околичне положення зумовило появу тут цілого ряду благодійних товариств і навчальних закладів, серед яких ремісничі училища та гімназії – чоловічі та жіночі.
