У колекції Одеського літературного музею зберігається підбірка номерів газети “День” (орган руських євреїв), що виходила в Одесі в 1869-1871 рр. під редакцією С. Орнштейна. На сторінках газети публікувалися відомі діячі єврейської культури: О. Рабінович, Л. Леванда, І. Оршанський, М. Кулішер, І. Варшавський та ін.

У газеті “День”, окрім інформаційних матеріалів, часто друкувалися статті просвітницького характеру. Однією з таких публікацій стала стаття “Єврейське плем’я за талмудичними та єврейсько-німецькими прислів’ями та приказками”, що належить перу д-ра Єллінека, книга якого “Єврейське плем’я. Етнографічні етюди” в цей час готувалася до видання.

Адольф (Аарон) Еллінек (Єлінек) (1821–1893) – відомий єврейський проповідник і дослідник Кабали та Агади, автор багатьох релігійно-філософських праць і філологічних досліджень з вивчення ідіом Талмуда. Людина найвищої ерудиції, він був блискучим проповідником у Лейпцизі (з 1842 р.), потім у Відні (з 1856 р.) і користувався величезною популярністю серед сучасників. Багато його наукових, публіцистичних та бібліографічних праць не втратили свого значення й донині. Славилися його проповіді блискучим і оригінальним використанням Аґади та мідрашів при обговоренні актуальних питань. Робота, що привернула увагу одеських редакторів (особливо Осипа Рабиновича, який був з А. Еллінеком знайомий особисто), ймовірно, є одним із трудів, що супроводжували підготовку проповідей. Будучи одним із стовпів єврейського просвітництва, він, однак, ставився негативно до радикального реформізму, не вітав і зароджуючийся єврейський національний рух. Одеські публіцисти підтримували листування з Еллінеком, і в 1880-х до нього звертався Лейб Пінскер, який очолив рух за національне відродження і повернення євреїв до країни Ізраїлю. Еллінек, однак, від співпраці відмовився: він вважав відповіддю на посилюючийся антисемітизм у зусиллях з апологетики юдаїзму і сам своєю діяльністю всіляко прагнув ознайомити освічену Європу з цінностями єврейської культури. До уваги читачів пропонуються уривки зі твору А. Еллінека «Єврейське плем’я», опубліковані в одеській газеті «День» за 1869 р. (№№ 27, 28, 32).

 

Галина Семикіна, Ганна Місюк.

 

***

«Прислів’я – це непідробний vox populi, влучний вираз народного життя, непідкупний суд найрізноманітніших класів суспільства, що становлять найнадійніший матеріал для етнографічних досліджень. Тому я наведу й поясню кілька талмудичних і єврейсько-німецьких прислів’їв, що містять певний матеріал для характеристики єврейського племені.

1. Талмудичні прислів’я

“Не кидай камінь у криницю, з якої ти пив воду”

Талмуд у сильних виразах карає невдячність.

“Одне зернятко міцного перцю краще повного кошику гарбузів”.

Шпарка кмітливість, дотепні тлумачення, ущипливі слова, вражаючі комбінації, рішення та пояснення складних завдань – більше до вподоби гострій спритності євреїв, ніж знання і начитаність.

“Краще кинутися в розпечену піч, ніж публічно засоромити ближнього свого”.

Честь, гідність, похвалу, відзнаку і славу єврейське плем’я ставить так само високо, як і француз – свою національну gloire; звідси це гіперболічне висловлювання проти публічного приниження свого ближнього, яке в іншому місці ще посилене так, що єврей, який публічно принижує свого ближнього, втрачає спасіння душі.

“Сім років тривав голод, але він не переступив поріг ремісника”. 

Єврей діяльний і працьовитий і, на відміну від класичних греків і римлян, вважає працю почесною.

“Живи у суботу так само просто, як і в будні, щоб не знадобилася тобі чужа допомога” – говорить дуже поширене талмудичне прислів’я.

“Він знайшов гранат, скористався його внутрішністю, а шкарлупу викинув”.

Розумова обдарованість єврейського племені, його рішуча схильність до всього, що рухає його розум і доставляє йому приємне заняття, його телеологічна сутність, що завжди ставить на перше місце корисне і доцільне, – роблять його віротерпимим.

“День”. – Одеса, 1869. – № 27, 15 листопада.

“Бідний той, у кого бракує розуму”. 

“Якщо тобі бракує розуму — то що ти здобув; якщо ж ти володієш розумом, то чого після цього тобі бракує?” 

Єврей не тільки від природи наділений розумом у значній мірі; але він вміє також користуватися ним; він розуміє значення тих безлічі засобів і вигод, які можна отримати від різноманітних комбінацій розуму.

“Коли лисиця в силі, їй слід кланятись”. 

Єврей, подібно жінці, поступливий і піддатливий; він кланяється, буває покірним, благає, клянеться і навіть плаче, чекаючи сприятливої нагоди знову піднятися і зайняти вільне та незалежне становище.

“Гідність божа — люди, а гідність людей — їхній одяг”. 

Одяг надає людині особливу рельєфність, дає їй можливість задовольнити прагнення до розкоші та блиску, сприяє тому, щоб значення особистості кидалося в очі, і різниця її від інших виступала яскравіше та ставала крайньою необхідністю, як тільки в людині пробуджується відчуття сорому.

Тому-то серед єврейського племені, завдяки його сильно розвиненій індивідуальності, його схильності до блиску та яскравості, його сором’язливості – одяг відіграє важливу роль.

“Жінка є благодаттю дому”. 

Лагідність і м’якість, що відрізняють єврейське плем’я, як і властиве йому тепле почуття сімейності, роблять його особливо сприйнятливим до благородних рис жінки та жіночності й утримують його від грубих вчинків проти ніжної статі та від завдання їй образи. Єврейський чоловік, якщо він лише не зовсім знівечений дикунством, дуже добре поводиться з дружиною і зазвичай підкоряється їй у сімейних справах.

 

“День”. – Одеса, 1869. – № 28 – 21 листопада. 

 

Єврейсько-німецькі прислів’я становлять відображення давніх талмудичних прислів’їв в іншій формі або ж являють собою новий матеріал для етнографічних досліджень. Я наведу й поясню кілька характерних прислів’їв того й іншого роду.

“Несправедливість краща для мене, ніж «штус» (дурість). 

Для єврея немає нічого гіршого за дурня, який постійно порушує закони розуму та міркує неправильно. Дурість часто у нього навіть вважається підставою зла й джерелом гріха, подібно до того, як розум в його очах тотожний   з мудрістю та доброчесністю.

«Справжня далес (бідність) – не від Бога».

Якщо ти покладаєшся на божественне Провидіння – так навчає Талмуд – ти не повинен піддаватися ледарству, а зобов’язаний працювати та трудитися. «Працювати не харпе (ганьба)» і «не треба покладатися на ніссім і ніфлоес (чудеса)» – говорять єврейські прислів’я.

“Ам-Горец» (невіглас)”.

Єврейські батьки не шкодували коштів і не шкодують клопоту чи витрат на освіту своїх дітей, а ім’я «Ам-Горец», або невіглас, вважається найбільшим ганьбою серед євреїв, так само як звертатися до людини з прислів’ям «він може бути рабином у всьому Ізраїлі» вважається найбільшою честю. Крім того, прислів’я «ніхто не надто старий, щоб вчитися» свідчить, що євреї ревно віддані знанням, яке вони цінують настільки високо, що жоден вік не зупиняє їх від прагнення до здобуття знань.

“Їж, як хочеш, поки не заведеш дітей.”

Ніжна прихильність єврея до своєї родини та добре, лагідне єврейське серце особливо проявляються у стосунках до дітей; єврейські батьки часто відмовляють собі в найнеобхідніших речах, щоб лише їхнім дітям нічого не бракувало, і не зупиняються на жодних жертвах, щоб забезпечити їм краще становище … Єврейське прислів’я каже про маленьких дітей: «Це діамант у домі», а про матір  – «вона повинна мати широкий фартух, щоб покривати ним помилки своїх дітей».

“Він заслуговує на жаль”. 

Це прислів’я ясно свідчить про милосердя єврейського племені».

“День”. – Одеса, 1869. – № 32, 20 грудня. 

Публікація Галини Семикіної 

(Опубліковано у скороченні. Повністю див. публікацію в альманасі “МОРІЯ”. – Одеса. – 2005. – № 3).