Береженого Бог береже,

а козака – шабля.

Якщо винищать нас, українців,

до трьох зерен останніх у колосі –

сам Господь зачерпне з криниці

й заспіває четвертим голосом.

«Остання книга»

Борис Нечерда – поет, письменник, журналіст. Талант, який з роками набув сили і мав би стати  провідною зіркою постмодернізму українського письменства.  Народився на Вінниччині, все свідоме життя з 17 років і до останніх днів, Борис Нечерда прожив в Одесі. Проте зберіг українську автентичність,  був  людиною, котра   жадає бути і є сама собою.

Людина  з письменницьким хистом передчуває будучність, талановита стає пророком. З щоденника 1995 року, 27 січня: «…я читаю російську пресу, акуратно обсервую московське радіо й ТV, я доскіпливо аналізую «Свободу» російською мовою й дедалі більше переконуюся в тому, що від певного часу (власне, чи не від пори нашої незалежності) триває цілеспрямована, винахідлива і, треба визнати, доволі-таки талановито змальована пропаганда проти України та українства; при цьому ні-ні та й прослизне відверто ворожа думка про підступних хахлів, конфлікт із якими не лише вірогідний, а й по своєму невідворотний.

Ясно, московські мудрії при цьому не забувають пролляти крокодилову сльозу; мовляв, їм важко й уявити, як же це слов’янин буде вбивати майже такого ж самого слов’янина.

Але вони – вбиватимуть! Тобто накажуть солдатській масі вбивати, а самі вмиють руки – на всяк випадок. Синдром Пілата.»

 «    …поки смерть не розлучить,

а вона не розлучить Україну, свободу і нас».

 

 

Заярна Тетяна