Семен Соломонович Юшкевич – ім’я відоме для тих, хто шанує культуру рідного міста. Менш відомі імена двох інших представників цього сімейства, також народившихся в Одесі. Це Павло Соломонович Юшкевич – відомий філософ, брат письменника Семена Юшкевича, і Адольф Павлович Юшкевич – відомий вчений математик, історик математики, племінник письменника Семена Юшкевича і син філософа Павла Юшкевича. Цей рік ювілейний для братів Юшкевич – Павла та Семена.

Найбільш відомий з славного сімейства одеських Юшкевичей, звичайно, Семен Соломонович, який народився 7 грудня 1868 року. Закінчивши в Парижі медичний факультет Сорбонського університету, став «лікарем душ людських». Публікуватися почав з 1897 року. Здобув популярність і став постійним автором видавництва товариства «Знання», де вийшло три його зібрання творів. Видавав свої книги по всій країні – в Москві, Петербурзі, Одесі. Був відомим драматургом – його п’єса «Miserere» йшла на сцені Московського Художнього театру. Найбільш відомі його твори – повісті «Кравець», «Левка Гем», роман «Леон Дре», драма «Король». З 1920 року перебував в еміграції. Помер в Парижі в 1927 році. «Краще в його писанні пов’язано саме з російським півднем, з Одесою, з її живим, нервовим, балакучим і бурхливим народом», – писав його друг по еміграції, відомий російський письменник Борис Зайцев.

Брат письменника – філософ Павло Соломонович Юшкевич народився 29 червня 1873 в Одесі. Відомий як перекладач на російську мову філософської літератури і як автор філософських праць, розвивав теорію “емпіріосимволізма”. Як і старший брат освіту здобув в Сорбоні. Філософські погляди Юшкевича піддалися гострій критиці В. І. Леніна – він назвав їх «…плодом незнання діалектики» ( «Матеріалізм і емпіріокритицизм»). У відповідь на цю критику Юшкевич опублікував в брошурі «Стовпи філософської ортодоксії» (розділ «Якщо накажуть – акушером стану»). У 1912-17 рр. випустив (спільно з Ю. Васильєвим) десять збірок «Нові ідеї в математиці», ще з гімназії він захоплювався цією наукою, написав роботу, присвячену механіці в просторі Лобачевського. З 1919 р. відійшов від політичної діяльності. З 1922 року проживав в Москві. Був співробітником Інституту Маркса і Енгельса до 1930 року. Займався в основному перекладами філософської літератури (твори К. А. Гельвеція, П. Гольбаха, Д. Дідро, Г. В. Лейбніца та інших філософів; був першим перекладачем «Діалектики природи» Ф. Енгельса). Помер в Москві в 1945 році.

Адольф Павлович Юшкевич народився в Одесі 15 липня 1906 року. Успадкував від свого батька пристрасть до математики і повністю реалізував себе в цій вимогливій і точній науці. Став доктором фізико-математичних наук. Член ряду зарубіжних академій і наукових товариств. У серпні 1965 на Міжнародному конгресі з історії науки (24-31 серпня, Польща) А. П. Юшкевич був обраний президентом Міжнародної Академії історії науки (МАІН). На цій посаді А. П. Юшкевич виступив ініціатором багатьох починань, зокрема, при його участі була заснована медаль Олександра Койре «За видатні наукові роботи з історії науки».

А. П. Юшкевич – автор понад 200 наукових праць з історії математики. Видавець праць класиків математики. Основні напрямки досліджень: історія математики в середні віки, в тому числі на Сході; історія математики в Росії; історія математичного аналізу. Бібліотека Юшкевича після його смерті передана в Інститут історії природознавства і техніки ім. С. І. Вавилова РАН. Входив до редколегії серії “Науково-біографічна література” у видавництві “Наука”. Лауреат премії Джорджа Сартона за фундаментальний внесок в історію науки.

У перші роки після заснування Одеського літературного музею його співробітники були одержимі збором експонатів для майбутньої експозиції. Це було в кінці 1970-х – початку 1980-х років (музей заснований в 1977 р). Молоді співробітники (в основному співробітниці) побували в сотнях письменницьких сімей у пошуках експонатів. Нам – молодим і красивим – вірили на слово, про те, що в Одесі створюється такий музей, краще і красивіше якого не було і не буде. Професор математики Адольф Павлович Юшкевич з цікавістю вислухав мою полум’яну промову і подарував до музею 8 фотографій із сімейного архіву. Одна з них – фотографія Леоніда Андрєєва з дарчим написом на адресу Семена Юшкевича – прикрасила експозицію нашого музею. Решта знімків, загорнутих у міколентний папір, зберігаються в фондах музею. В ту далеку пору комп’ютерів не було, листування вели від руки. У мене зберігся лист-автограф від Адольфа Павловича Юшкевича про те, що він дарчий запис від музею отримав, і сподівається незабаром побувати в Одесі і помилуватися експозицією.

Минуло 34 роки. У листопаді минулого року до нас приїхала з Ізраїлю Тетяна Шипова. Вона дуже хотіла подивитися на фотографії, подаровані колись «дядьком Долей» для Одеського літературного музею. І вона їх побачила. Було дуже зворушливо. Засмучувало, що Тетяна не дуже добре знала творчість свого знаменитого родича, та й взагалі в Ізраїлі він не дуже відомий. Однак, якщо книги, фотографії та рукописи зберігаються в музеях, то завжди знайдеться людина, яка зацікавиться творчістю цього письменника.

Галина Закіпная