31 травня день народження Костянтина Георгійовича Паустовського (1892-1968). Багато поколінь читачів захоплюється його прозою. А одна з найпрекрасніших книг про наше місто належить його перу.

Одесити відчувають до пам’яті письменника і його дивовижної повісті «Час великих очікувань» особливу любов. Цій книзі присвячена експозиція Меморіального музею К. Г. Паустовського, де розповідається про те, як він жив і працював у нашому місті.

Ми пропонуємо ряд матеріалів для любителів творчості письменника, публікацію яких вирішили приурочити до його дня народження.

 

Костянтин Паустовський. Анкета для радянських співробітників. Опродкомгуб. Одеса.

Костянтин Паустовський написав повість «Час великих очікувань» в 1958 році і в наступному році вона була опублікована в журналі «Жовтень». Як і будь-який гарний літературний твір, із плином часу, в новому історичному контексті, повість сприймається по-новому. Це закономірно: ми більше дізнаємося про описаний Паустовским період історії, стають відомими раніше засекречені документи.

В експозиції Одеського музею К. Г. Паустовського представлений раніше невідомий документ – «Анкета для радянських співробітників», на питання якої молодий журналіст, майбутній автор славетної книги відповідав в лютому 1920 року під час вступу на службу в Опродкомгуб.

Оригінал документа зберігається в Держархіві Одеської області. Довгі роки він був недоступний для дослідників, як, втім, і переважна більшість матеріалів у всіх архівах країни, що пішла в минуле.

Першим, хто взяв в руки папки з півстолітньої давності паперами Опродкомгуба, був Микита Олексійович Бригін. Засновник і перший директор Одеського літературного музею виявив там дуже цікаві відомості, почав їх вивчення і роботу над книгою.

Микита Олексійович виявив 83 дати, що мають відношення до життя К. Г. Паустовського в Одесі. Він вважав за доцільне «простежити основні віхи одеської біографії письменника, в окремих випадках з’ясувати, як же трансформувалася, вплітаючись в канву автобіографічній повісті, історична правда того чи іншого факту…». Однак цей прекрасний задум не був завершений. Опублікувати знайдені документи в 1974 році було неможливо. Нотатки Микити Олексійовича були опубліковані його дочкою, Оленою Микитівною Бригіной, тільки в 2007 році, [1] але з цієї публікації ми дізналися відповіді Костянтина Паустовського тільки на деякі з питань «Анкети для радянських співробітників», а саме:

5. Сімейний стан;
6. Рід занять (при професії);
7. Де ви жили, працювали або служили (точно вказати місце проживання, назва установи або підприємства)

а) до світової 1914 р

б) на 1-е січня 1917 р

в) на 1-е січня 1918 р

г) на 1-е серпня 1918 р

д) на 5-е квітня 1919 року (при рад. влади)

16. Чи переслідувалися:

а) за кримінальний злочин (де, за що і коли саме),

б) за участь в політичній роботі (де, за що і коли саме);

17. Чи перебуваєте або перебували членом первинної профспілкової організації, якої і № членського квитка;
18. Положення сім’ї:

а) чим займаються рідні (батько, мати, брати),

б) їх місце проживання.

 

Як ми бачимо, деякі питання в «Анкеті для радянських співробітників» були розділені на кілька підпунктів. Пункт дванадцятий мав шість підпунктів, один з яких – подпукт «е» (Де ви … служили на 1-е січня 1920 року (при денікінщині). Відповідь на це питання в публікації Н. А. Бригіна відсутня.

 

Оригінальний документ свідчить, що в січні 1920 року Костянтин Паустовський працював в газеті «Сучасне слово», але про цей факт письменник більше ніколи і ніде не згадував. У цій газеті 18 грудня 1919 року було надруковано нарис «Київ-Одеса». Кілька рядків про більшовиків, спостереження пильного і талановитого журналіста, стали причиною того, що нарис цей Костянтин Георгійович вважав за краще не згадувати і сподівався, що нова влада не впізнають ні про цей нарис, ні про роботу автора в газеті «Сучасне слово». Розповів про це і розкрив таємницю пункту «е» одесит Олександр Юлійович Розенбойм, більш відомий як Ростислав Александров [2].

До 125-річчя від дня народження письменника шляховий нарис «Київ-Одеса» був представлений в новій експозиції Одеського музею К. Г. Паустовського, а до 100-річчя приїзду Костянтина Георгійовича в Одесу нарис опубліковано на сайті нашого музею [3].

Одеський літературний музей підготував і випустив том, який включив повість «Час великих очікувань», автобіографічні розповіді, щоденники 1920 року, рукописи письменника з музейних фондів. У цьому виданні також представлено і фото анкети, про яку йде мова. Однак з цього фото можливо скласти уявлення тільки про зовнішній вигляд документа, а текст, на жаль, не читається [4].

Сто років тому, в голодному, холодному, жорстокому 1920 році Костянтин Паустовській стає співробітником організації з похмурою назвою Опродкомгуб (Одеська губернська особлива військова комісія з постачання Червоної Армії продовольством). Історія вступання на роботу в цю організацію в повісті описана з м’яким гумором, четвірка претендентів злегка нагадує «дітей лейтенанта Шмідта» зі знаменитої книги Іллі Ільфа і Євгена Петрова. Однак є в тексті повісті деталі, які дозволяють читачеві здогадатися, що не все було так легко і весело за часів великих очікувань. Згадаймо, наприклад, «тираду» Торелли, який «змахнув руками, відступив і з жахом і презирством подивився на Володю.

– Ви що? – запитав він свистячим шепотом. – Остаточно божевільний? Чи ні? Або у вас ще не прорізалися зуби? Ви хочете, щоб нас прямо звідси відправили в Чека і розміняли на дрібну монету? Прийшли з вулиці – і бенц! – прямо до начальника! Хто ми? Що ми? Жовта преса! Бульварні журналісти! Ви угробите всіх. Варто було мені намагатися і придумувати такий чудовий план, щоб через вас обмішуріться навіки! Хіба так чинять?».

А ось коротенький епізод, коли в кімнату входить «хвороблива і м’яка людина», начальник організації, в яку сподіваються вступити наші герої:

«…Агин обернувся до нього… як би вдумуючись в стрімку тираду Торелли і чекаючи її продовження. Але Торелли покрився рясним потом і мовчав.

– Ага, розумію, – сказав Агин і дружньо усміхнувся Торелли. – Ви абсолютно праві.

Він попросив Володю Головчінера прийти через годину до нього в кабінет на нараду завідуючих відділами для обговорення плану робіт, кивнув нам і вийшов…

Володя Головчінер стояв білий, за словами Торелли, «як Мукомол».

Не можна забувати і про Яшу Ліфшиц, який «каркав»: «Може бути, нас дійсно розстріляють?» і «…згадував про грізній годині, коли доведеться заповнювати анкету».

Так що ж таке «Анкета»? Ось як визначає це поняття Енциклопедичний словник радянського повсякденного життя:

«АНКЕТА» – типове явище радянської епохи, офіційний документ, що здавався в установи та організації (відділ кадрів, партком та ін.). Мала вигляд друкованого бланка з безліччю питань про життєвий шлях того, хто заповнював анкету. По суті, головним було питання про соціальне походження. До 1960-х рр. в анкетах містилися питання про походження батьків, дідів та бабів, аж до місця їх поховання, про участь в Громадянській і Великої Вітчизняної війни, в Білій армії, про перебування в політичній опозиції, в полоні або на окупованій території, про наявність родичів за кордоном, про судимості і т.д. На підставі анкетних даних будувалося ставлення офіційних органів до людини, перш за все вирішувалося питання про його право на ту чи іншу роботу, поїздці за кордон тощо. Анкетні дані перевірялися кадровиками і співробітниками спецвідділів, і приховування будь-яких відомостей могло сумно позначитися на долі людини. Анкети зберігалися в особовій справі та разом з ними поступали в архіви установ. Надалі кількість питань сильно скоротилася, а анкета отримала назву «Листок з обліку кадрів» [5].

«Анкета для радянських співробітників» мала наступну примітку:

«За показання неправильних відомостей співробітники будуть залучатися до найсуворішої відповідальності, як за явне прагнення проникнути в радянські установи зі злими намірами». Костянтин Паустовський, мабуть, добре розумів серйозність цього попередження і не став замовчувати про роботу в газеті «ліберально-буржуазного» напряму «Сучасне слово». Але пізніше про цей факт своєї біографії не згадував. Минуло сто років і ми, нарешті, можемо опублікувати цей документ повністю [6].

 

Анкета

для радянських співробітників

 

Питання                (Відповіді обов’язкові)	Відповіді   (Давати коротко, ясно і чітко писати)
1. Назва установи, куди бажаєте вступити	Губпродком
2.  Ким	Співробітником інформаційного відділу
3.  Ім’я, по батькові, прізвище	Паустовський Костянтин Георгійович
4.  Вік	29 років
5.  Сімейний стан	Одружений
6.  Національність	Руський
7.  Освіта (вища, середня, нісша, домашня або ніякої)	Середня і вища (у-тет)
8.  Рід занять (при професії)	Журналіст
9.  Майновий стан а) чи є нерухомість, в чому вона полягає і де знаходиться, б) чи є рухомість (Цінності, капітали, товари) і на яку суму	Ні
10. Чи служили в старій армії і в якому чині	Ні
11. Чи служили в червоній армії, скільки часу, в який частини, в якому чині і чи є у вас свідоцтво про звільнення	Ні
12. Де ви жили, працювали або служили (точно вказати місце проживання, назва установи або підприємства) а) до світової 1914 р. б) на 1-е січня 1917 р. в) на 1-е січня 1918 р. г) на 1-е серпня 1918 р. д) на 5-е квітня 1919 року (при рад. владі) е) на 1-е січня 1920 р. (при денікінщині) Примітка: при вказівці місця проживання необхідно вказати точну адресу (місто, вулиця, № будинку і № квартири).	Київ, у-тет, Багговутівська вул. Союз міст, Москва, Кудрінська, 10 Москва, «Нове життя», Гранатний, 6 Москва,      «       «          « Київ. Наркомпрод, Нестеровська, 30, кв. 4   Одеса, сучас. слово, Ніжинська, 48. кв.4
13. Чи служили в радянських установах, де саме, ким і чому звільнені	Управління державної реєстрацiї. Театрів в Києві Наркомпрод України. Звільнений не був
14. Чи перебувалі на службі в поліції, жандармерії, державній варті або державної варті, де самє и ким.	Ні
15. Якщо ніде не служили, то чим займалися в усі зазначені періоди.
16. Переслідувалися чи: а) за кримінальний злочин (Де, за що і коли саме), б) за участь у політичній роботі (де, за що і коли саме)	–   був звільнений з гімназії за «неблагонадійність» в 1911 році у Києві.
17. Чи перебуваєте або перебували членом первинної профспілки, якої і № членського квитка.	Член професійної спілки журналістів в Москві і Києві. № Московського квитка – 85.
18. Чи перебуваєте або перебували членом політичної або громадської організації (партії, культурно- просвітнього товариства, кооперативу і т.д.)	Ні
19. Якщо ви комуніст, то в якій організації та № партійного квитка	–
20. Хто вас може рекомендувати	Зав. відділом
21. Положення сім’ї: а) чим займаються рідні (Батько, мати, брати), б) їх місце проживання.	Два брата вбито під час війни 14-17 року. Єдиний син. Під опікою мати і сестра (сліпа). Місце проживання їх – м. Чорнобиль, Київ. губ. Батько помер.
22. Ваше постійне місце приписки.	Москва
23. Ваша адреса: а) постійний б) тимчасовий	Чорноморська, 21
24. Час заповнення анкети Лютого міс 25 дня 1920 року.
25. Обкладалися чи контрибуцією, де, коли і якої категорії, а) при рад. влади, б) при денікінської	Ні Ні

 

Підпис того, хто заповнював анкету КПаустовській

 

Примітка: За показання неправильних відомостей співробітники будуть залучатися до найсуворішої відповідальності, як за явне прагнення проникнути в радянські установи зі злими намірами.

 

Постанова атестаційної комісії

_________________________

Примітки:

¹ Н. А. Бригін. Час віри і великих надій (Деякі дати до біографії К. Г. Паустовського) – Од .: Астропринт, 2007.

² Див.: Р. Александров. Ходіння всередині книги. // Історико-літературний коментар. – Одеса: Optimum, 2013.

³ Л. А. Мельниченко. «Я жив в той час в Одесі …». – https://www.paustovskiy.od.ua/2019/12/blog-post_26.html#more

⁴ К. Г. Паустовський. Час великих очікувань. Розповіді, щоденники, листи. – Одеса: ПЛАСКЕ, 2012.

⁵ Л. В. Беловінскій. Енциклопедичний словник радянського повсякденного життя. – М.: Новое литературное обозрение, 2015.

⁶ Державний архів Одеської області, ф. 1263, оп. 2, д. 3708, с. 9-9об

 

Тетяна Рибникова