У різні роки тема Вітчизняної війни 1812 року завжди виявлялася у творчості Пушкіна. У період південного заслання в Кишиневі та Одесі Пушкін спілкувався з безпосередніми учасниками та героями війни: генерал-лейтенантом І. Інзовим, генерал-губернатором М. Воронцовим, з сім’єю генерала від кавалерії М. Раєвського, генерал-майором С. Волконським, генерал-лейтенантом І. Сабанєєвим, генерал-майором М. Орловим, з майбутніми декабристами, які називали себе «дітьми 1812 року». Живучи у Кишиневі, Пушкін дізнається про смерть французького імператора Наполеона на острові Св. Олени. У щоденнику французькою пише: «18 июля.1821. Звістка про смерть Наполеона. Бал у вірменського архірея». (Наполеон помер 23 квітня (5 травня) 1821). Пушкін починає писати оду на загибель Наполеона. Початкова редакція вірша «Наполеон» написана у вересні-листопаді 1821 року. Вперше буде надруковано у 1826 році з великими цензурними перепустками:

 

Предвидя чудный свой удел,

В его надеждах благородных

Ты человечество презрел.

В своё погибельное счастье

Ты дерзкой веровал душой,

Тебя пленило самовластье

Разочарованной душой…

 

В 1823 діяльність «Священного союзу», союзу європейських держав на чолі з Олександром I призвела до торжества реакції. Замість визволення народів, обіцяного у війні з Наполеоном, настали роки наполегливої боротьби проти народних рухів. Строфи, включені до остаточної редакції вірша «Наполеон», Пушкін надіслав листа О.І. Тургенєву з Одеси до Петербургу 1 грудня 1823 року:

 

Хвала! Ты русскому народу

Высокий жребий указал

И миру вечную свободу

Из мрака ссылки завещал.

 

Через півтора року (травень 1825 р.) у листі до брата Л.С. Пушкіна він писав: «Багата ідея надрукувати „Наполеона“, і цензура…».

Як свідчення опозиційності Онєгіна, героя роману «Євгенiй Онєгін», Пушкін показує у його сільському кабінеті статуетку Наполеона:

 

И лорда Байрона портрет,

И столбик с куклою чугунной

Под шляпой, с пасмурным челом,

С руками сжатыми крестом. (гл. 7)

 

В 1824 перед від’їздом з Одеси, Пушкіним був написаний перший варіант вірша «К морю». В остаточній редакції дано лише натяк на оцінку діяльності Наполеона:

 

Одна скала, гробница славы…

Там погружались в хладный сон

Воспоминанья величавы:

Там угасал Наполеон.

 

На рукописах поета, представлених в експозиції одеського музею О. Пушкіна, численні малюнки Пушкіна: портрети сучасників та історичних осіб – Робесп’єр, Марат, О. Мірабо, Наполеон, М. Воронцов, Павло I, О. Іпсіланті та ін.

 

На рукописі вірша, присвяченого Наполеону, «Навіщо ти посланий був і хто тебе послав», написаного в Одесі 1824 року, проглядаються три лінії профілю Наполеона, автопортрети Пушкіна в костюмах епохи Великої Французької революції:

 

Зачем ты послан был и кто тебя послал?

Чего, добра иль зла, ты верный был свершитель?

Зачем потух, зачем блистал,

Земли чудесный посетитель?

 

За життя поета не було надруковано вірша «Недвижный страж дремал на царственном пороге» (грудень, 1823), частину якого Пушкін написав в Одесі на одному аркуші зі строфами (39-40) другого розділу роману «Євгеній Онєгін». Вірш написаний архаїчними одичними строфами. Пушкін зобразив Олександра I, «володаря Півночі», в момент найвищого торжества його реакційної політики, коли «Священний союз», придушивши повсюди революційні рухи, є єдиним вершником доль світу:

 

Всё пало – под ярем склонились все главы…

 

Але торжество Олександра I бентежить мара, що нагадала йому про колишнє його приниження. Перед ним є тінь Бонапарта, «володаря Заходу»:

 

То был сей чудный муж, посланник проведения…

Свершитель роковой безвестного веленья,

Сей всадник перед кем склонялися цари,

Мятежной вольности наследник и убийца,

Сей хладный кровопийца, Сей царь,

Исчезнувший, как сон, как тень зари.

 

Примара Наполеона є перед Олександром I не такою, якою став переможений імператор у дні вигнання. Він бачить не поваленого ворога, а Наполеона на вершині його слави, переможця, яким він був при Аустерліці та Тільзіті. Примара, що збентежила Олександра I, нагадала йому про неміцність урочистостей тих, хто зневажає світ і зневажає свободу.

«Гроза 1812 года» – епоха національного одухотворення та народної війни проти іноземної навали –постійно цікавила Пушкіна та присутня у творчості поета одеського періоду, що й відбито на матеріалах експозиції Одеського літературно-меморіального музею О.С. Пушкіна.

 

Куценко О.К.