Одеські землі в античний період

Одеські землі в античний період

Античним попередником Одеси є давньогрецьке місто Гавань Істріан, яке знаходилось на території сучасної центральної частини Одеси дві с половиною тисячі років тому. Залишки цього древнього міста збереглися під усім Приморським бульваром на глибині 1,5 м. З боку нинішнього Оперного театру до стародавнього міста примикав некрополь (у перекладі з давньогрецької «місто мертвих», кладовище). Високі кургани розташовувалися на Грецькій площі, доки їх не знесли при будівництві ринкових споруд молодої Одеси у 1803 році. Два поховання було знайдено в 1910 році на розі вулиць Катериненської та Грецької. Та найбільшу кількість античних поховань знайдено в районі Театрального провулка.

Житлові квартали стародавнього міста на Приморському бульварі V ст. до н.е. складалися з кам’яних будівель з черепичними дахами, в середині яких знаходилися опалювальні печі. Безліч фрагментів античних ваз і амфор знайдено в районі нинішнього Пале – Роялю. Там, де сьогодні знаходиться морвокзал, в античний час розташовувався порт. Але найдавніший район Гавані Істріан знаходиться в районі Воронцовського палацу.

Стародавні греки заснували навколо Одеської затоки 12 поселень, найзначніші з яких: поселення Сухий лиман, навпроти нинішнього м. Чорноморськ; поселення Жевахова гора, на підвищенні між Хаджибейським та Куяльницьким лиманами та поселення Лузанівка, на території сучасного табору «Молода гвардія».

На Жеваховій горі в V – IV ст. до н.е. розташовувалося грандіозне святилище на честь давньогрецької богині Деметри, покровительки родючості та землеробства. У спеціальних культових ямах археологі виявили «дари» давньогрецьких жителів берегів Одеської затоки своїй божественній покровительці: амфори, витончений чорнолаковий посуд, посуд для парфумів та інші. На честь Деметри в Причорномор’ї існувало спеціальне свято – тесмофорії. Святкували тільки лише жінки.  Тесмофорії були пов’язані не тільки із землеробством або родючістю, але й зі шлюбним життям жінок.

У другій половині IV – на початку III ст. до н. е. грецькі моряки навчилися підкоряти морські простори без орієнтації по береговій смузі. Відтепер, увійшовши в Чорне море, кораблі заходили на стоянку в Істрію, а потім прямували відразу до Херсонесу, через відкрите море, скорочуючи свій шлях вдвічі і минаючи Ольвію, яка стала зазнавати збитків. Ольвія вступає в конфлікт з сусідніми грецькими державами: Херсонесом та Істрією (біля гирла Дунаю). Вступивши у війну з Істрією, Ольвія була зацікавлена у перерозподілі сфер впливу  в регіоні з метою підриву престижу своїх могутніх сусідів. Гавань Істріан була прикордоним форпостом Істріанської держави, розташовуючись на рубежі з Ольвійським полісом – якому підпорядковувалася Лузанівка. В результаті військових зіткнень античний попередник Одеси приходить в запустіння ще до початку III ст. до н. е., а Лузанівське поселення існує ще ціле століття, аж до II ст. до н. е.

Припинення життя в античних поселеннях та містах на території Північно – Західного Причорномор’я пов’язане з вторгненням диких кочових племен гунів в 375 році. На довгі століття землі навколо Одеської затоки перетворюються в незаселенні «Дикі степи».

 

Віталій Ізбаш      

 

Залиште відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.