Одеський літературний музей веде активну видавничу діяльність, повертаючи імена та творчість митців, що на довгий час були викреслені з історії літератури. Серед численних видань книга – «Пливуть кораблики морями: Мариністика українських поетів-авангардистів 1920-х років, створена на одеському узбережжі».

Пропонуємо увазі читачів уривки з книги.

 

«„П’ятірне гроно нездоланих співців“ моря і одеського порту вийшло з гавані Одеської кіностудії, де в середині 1920 років утворилася справжня майстерня українських поетів-авангардистів. Олекса Влизько, Майк Йогансен, Михайло Семенко, Леонід Чернов (Малошийченко), Гео Шкурупій – всіх їх звела доля на майданчику Одеської кінофабрики ВУФКУ. Звідси талановиті юнаки поринули у вир мистецтва, дістали визнання, і, на жаль, доля багатьох з них увірвалася на злеті. Вони мріяли про подорожі до екзотичних країн, вони прагнули до мистецьких звершень, для талановитих юнаків не існувало нездійсненого. Тут в Одесі на березі Чорного моря вони раділи творчим успіхам один одного, шаленіли від мрій і творчих задумів, весь світ був перед ними. Пройде десятиріччя, протягом якого вони поповнять скарбницю української культури, після чого неправедним судом будуть страчені на Соловках, на березі Білого моря, чи в інших місцях „широкої країни Рад“».

Цим виданням ми вшановуємо пам’ять загиблих поетів та повертаємо до читача їх творчість, що прилучилася до долі своїх авторів і десятиріччями підлягала репресіям, книги поетів були знищені, поезія вилучена з ужитку. Віднаходити вціліле, що збереглося в приватних колекціях, в спецхранах, в архівах, – на все це були спрямовані зусилля багатьох літературознавців, аби заповнити цю гнітючу прогалину в українській культурі. До пошуків долучилися і укладачі цієї збірки, аби донести до читачів творчість українських молодих поетів, що проживали в 1920-х роках в нашому місті і були замиловані хвилями Чорного моря.

____

 

Михайло Гервасійович Йогансен (Майк Йогансен, 1895-1937) народився 1895 р. в Харкові у сім’ї вчителя німецької мови. Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету (1917). Знав старогрецьку, латину, вільно володів англійською, німецькою, італійською, іспанською та французькою, знав скандинавські та слов’янські мови. У 1921 р. вийшла його перша поетична книга – «Д’горі». За сімнадцять років творчої діяльності видав вісім книг віршів, десять книг прози (з них п’ять – книги нарисів), чотири дитячі та дві – літературознавчі. Був серед фундаторів «ГАРТу» і «ВАПЛІТЕ». У 1927-1928 рр. працював на Одеській кінофабриці ВУФКУ. Написав спільно з Юрієм Тютюнником (амністованим соратником Симона Петлюри) сценарій фільму «Звенигора», надалі перероблений і поставлений Олександром Довженком. 27 жовтня 1937 р. поета було розстріляно. Реабілітовано 1958 р.

 

Майк Йогансен

РОНДЕЛЬ

                 Матроси – лірники моря.

Пливуть кораблики морями

У неминучий океан.

– Снується сон в зимовій рамі

І сходить сонце між ліан.

 

Серед облуд, серед оман

Це ж ви в середньовічній драмі

Ще промінь – і спливе туман…

Пливуть кораблики морями.

 

Й під кораблинними серцями

Новий заворушивсь титан.

Ще мить – і задзвенить пеан:

Пливуть кораблики морями

У неминучий океан.

 

РИБАЛКИ

Під парусами лежать ловці,

І дно парує під парусами,

На морі штиль, і лінива синь

Полегом зелений обмилює камінь.

 

– Бунація. – Стиха сказав старший,

Проте виходьте. Буде левант.

Як двадцять п’ять лебединих ший,

Випливає двадцять п’ять шаланд.

 

Ідуть на веслах: невесело це.

Важніють руки і спати хилить.

– Старшино! Слухай. Не пізно ще

Вернутись. Нема ні вітру, ні хвилі,

 

Бунація. Правда. Сказав старий,

– Але недобір. Недобір до плану,

– Греби, хлоп’ята! Воду рий.

– У морі гнатиме нас трамонтана.

 

За Тендрою – бачиш – хмарка є,

Леліє, немов учорашня піна?

– Вона мені знак, мені знак дає,

– Яка сьогодні буде година.

 

Гей, пожа! Стерно рипить у руці.

Пожій. Завертає шаланда ліво.

Висипають сіть молоді ловці.

Орцій. Набирає вітру клівер.

 

Не раз і не два висипали сіть,

Насипали живим шаланду сріблом.

По борт, по вінця риба лежить,

Для братів, для робочих добута риба.

 

І от розібрався малий вітерець,

Покинуто весла, мов птиці.

Самі випливають шаланди на герць

За моря синяву границю.

 

І знов висипають, і моряний лан

Родить живосрібляні гори,

Де в борознах сплився зелений лиман

Із синьою хвилею моря.

 

Та борозни глибше заорює вітер,

Жене в буржуазні краї трамонтана,

Хитає шаланди, напружує сіті,

Збиває з зеленої грані лиману.

 

Спускай топселі. Керуй у вітер.

Варуйся, хлопці. На рифи бери.

Ще зима у воді. Ще зима на світі.

Ще навіть не провесна. Ще не апріль.

 

Налетів бурхайло, і пінна бруя

Шумує під прову, біжить у борінній

Путі, як плуг у чорних полях,

Зарипіли стерна в холодній піні.

 

У море. Вперед. Нема вороття.

Летять мартини за неба двері.

Від неба й до неба бурхайла стяг,

Чим далі і далі блигомий берег.

 

Блигомий берег потоп у бруї,

Над борт, вище борту бурують хвилі,

Чорніють неба кренні краї,

І стали сторч, і море укрили.

 

Ламає реї лихий борвій,

Шаланди шалаються, як старці –

– Спускай шпринтовий. Шматай. Рви.

– Клівер. Клівер держи у руці.

 

– Рятуйся, браття. Рибу скидай!

Гуде забрати здобич море.

Вода воює  по самий край

Бушприту здіймаються водяні гори.

 

– Орцій! –  Крізь бурю реве старий.

– Чи пан, чи пропав – усе одно.

– Орцій! Додому. Орцій, бери.

– Хто займе рибу, пущу на дно!

 

– Орцій! По пояс у морі стоять

Ловці, налігши на клівер.

Через борт морозна пішла струя.

Орцій. Поворот. І знову ліво.

 

Блигомий берег блиснув на мить

І знову потоп у пінявій хвилі.

– Орцій. На берег прову держіть.

– Гребіть скільки є, скільки є в вас сили!

 

В піску, в мілині сичить шкафут

У воду. Попхай. Тягни руками!

Розриває м’язи кодоли жмут,

Коліна крає різучий камінь…

 

Живі. Удома. Але старший

Не дає. Збирає негайні збори.

Похилились голови з кляклих ший,

Стоїть старий і мовчить суворо.

 

На кого працюєте? На куркуля?

– Герої, що в море улов скидали?

– Виходь наперед. Просто руля.

– Пиши у список. Чого ж ви стали?

 

– Чи ви забули, хто ви є?

Чи ви забули, хто є за вами?

Мовчить. І вечір з моря встає,

Кладе багрець на причальний камінь.

 

Галина Закіпна

Олена Яворська