На Новий 1832 рік Пушкіну один з найближчих друзів – Павло Воіновіч Нащокін подарував чорнильницю. Вихованець Благородного пансіону при Царскосільському ліцеї, поручик лейб-кірасирського полку у відставці, а пізніше – відомий пан і хлібосол, він добре знав інтерес поета до романтичної історії свого прадіда – арапа Петра I.

Відправляючи подарунок, Нащокін писав Пушкіну в грудні 1831 року: «Посилаю тобі твого предка з чорнильницями, які відкриваються і відкривають, що він був людиною „a double vue…“». Поет відповів йому в січні 1832 року: «Дуже дякую за арапа». Подарунок Нащокина подобався Пушкіну.

Чорнильниця з арапчонком стоїть, як і за життя поета, на його письмовому столі (у Всесоюзному музеї О.С. Пушкіна) разом з рукописами та книгами. Підставою чорнильниці служить книга, в центрі – виліплена з чорної, частково позолоченої бронзи фігура матроса-арапчонка, що спирається на якір, по обидва боки від нього у вигляді тюків поклажі футляри чорнильниці і пісочниці. Попереду, близько жолобка для пір’я, два тримачі свічок. Свічки призначалися для розігрівання сургучу, яким запечатувала листи.

Листи О.С. Пушкін запечатував печаткою із зображенням фамільного герба. А листи до Є.К. Воронцової подарованим йому нею в Одесі перснем-талісманом, якому присвячені два вірші – «Храни меня, мой талисман» (1825), «Талисман» (1827).

В Одеському музеї Пушкіна експонується письмове приладдя 19-го століття – чорнильниці, гусячі пір’я, перламутровий ніж для розрізання паперу, пісочниця і ін.

Як багато значила для поета чорнильниця, видно з вірша «Моей чернильнице», написаному їм в 1821 році, рівно 200 років тому, де поет називає її повірницею і подругою своїх дум.

Подруга думы праздной,

Чернильница моя;

Мой век разнообразный

Тобой украсил я.

Как часто друг веселья

С тобою забывал

Условный час похмелья

И праздничный бокал;

Под сенью хаты скромной,

В часы печали томной,

Была ты предо мной

С лампадой и мечтой.

В минуты вдохновенья

К тебе я прибегал

И музу призывал

На пир воображенья.

Прозрачный, лёгкий дым

Носился над тобою,

И с трепетом живым

В нём быстрой чередою

 

Ірина Діденко