Подвиг української молоді - Героїв Крут - Одеський літературний музей

«На Аскольдовій Могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українських

Славних, молодих….

На Аскольдовій Могилі

Український цвіт…»

Павло Тичина

29 січня ми вшановуємо пам’ять про події 1918 року, коли молоді захисники Української Народної Республіки, ціною власного життя, кров’ю вписали героїчну сторінку в історію Українського визвольного руху, зупинивши більшовицький наступ на Київ. Історія подій бою під Крутами має наступну хронологію:

«У кінці грудня 1917-го уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків дратувало проголошення Україною самостійності, тож Москва створила у Харкові окремий “український червоний уряд”, який і оголосив війну незалежній частині держави.

Наступ більшовиків українське військове командування очікувало з полтавського напрямку – саме туди скерували свіжі та найбоєздатніші підрозділи. Але наступ почався з іншого боку.

У грудні 1917-го станцію Бахмач на Чернігівщині – важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії – охороняв загін Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького. На початку 1918 року до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня Куреня студентів Січових Стрільців. Це були студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназисти старших класів. Вони зайняли оборону біля станції Крути – між Ніжином і Бахмачем, за 130 км від Києва.

Вранці 29 січня 1918 року розпочався наступ більшовиків на станцію Крути. За різними даними їх було від 4 до 6-7 тисяч. З українського боку в бою під Крутами брали участь 300-600 бійців. Бій тривав кілька годин: були відбиті декілька атак, бойові втрати більшовиків складали до 300 убитих, а ще поранені, полонені.

Аби уникнути оточення, українським військам віддали наказ відійти. Тоді, відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення. Взвод у сутінках втратив орієнтир і вийшов на станцію Крути, яку вже зайняли червоноармійці. Близько 30 юнаків взяли у полон, катували, а потім стратили.

У бою під Крутами українські війська виконали наказ командування – наступ більшовиків було зупинено. Наші війська організовано відступили, руйнуючи за собою колії й мости. А Симон Петлюра мав час придушити повстання більшовиків, яке тоді ж розпочалося на заводі “Арсенал”.

Саме цими днями тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). Важливо було, аби на той момент українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради – затримка більшовиків під Крутами дозволила це зробити.

9 лютого 1918 року був підписаний Берестейський мирний договір – УНР була визнана як самостійна держава, а її армія отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.

Близько 30 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків та були страчені, поховали біля Аскольдової Могили. Всі вони – герої Крут, але відомі прізвища лише 19 загиблих. Павло Тичина присвятив Героям Крут вірш “Пам’яті тридцяти”.

У 2006 році на місці бою під Крутами встановлено пам’ятник.

Бій під Крутами – трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України.» (1)

Віталій Ізбаш

Джерела: