Олександр Михайлович Дерибас (1856-1937) – талановитий журналіст, краєзнавець, бібліограф та письменник – є представником знаменитого прізвища, що увійшло до історії Одеси.
Цього року 31 грудня виповнюється 165 років від дня народження. Батьки О.М. Дерібаса вийшли з Іспанії, рідний брат його діда Йосип де Рібас є одним із засновників нашого міста.
«Ім’я Кармена, – як писав Валентин Катаєв, – стало широко популярним і увійшло до ряду відомих письменників того часу». Його по праву називали «одеським Горьким» – за повні ліризму та драматичності повісті та розповіді про тих, кого називають «простими людьми», – портових трудівників, торговців і безпритульних дітей, за його влучні та ємні замальовки міського життя, репортажні хроніки потрясли весь світ «потьомкiнських подій» і багато чого іншого.
У різні роки тема Вітчизняної війни 1812 року завжди виявлялася у творчості Пушкіна. У період південного заслання в Кишиневі та Одесі Пушкін спілкувався з безпосередніми учасниками та героями війни: генерал-лейтенантом І. Інзовим, генерал-губернатором М. Воронцовим, з сім’єю генерала від кавалерії М. Раєвського, генерал-майором С. Волконським, генерал-лейтенантом І. Сабанєєвим, генерал-майором М. Орловим, з майбутніми декабристами, які називали себе «дітьми 1812 року». Живучи у Кишиневі, Пушкін дізнається про смерть французького імператора Наполеона на острові Св. Олени. У щоденнику французькою пише: «18 июля.1821. Звістка про смерть Наполеона. Бал у вірменського архірея». (Наполеон помер 23 квітня (5 травня) 1821). Пушкін починає писати оду на загибель Наполеона. Початкова редакція вірша «Наполеон» написана у вересні-листопаді 1821 року.
6 грудня виповнюється 150 років українському поету Миколі Вороному, що зробив перші кроки на шляху українського модерну. 1901 року в журналі «Літературно-науковий вістник» поет опублікував відкритого листа до всіх українських письменників із закликом згуртуватися навколо видання, яке буде відкрите і співзвучне новим літературним тенденціям і стилям, що вже знайшли певний розвиток у західно-європейських літературах. Він закликав рівнятись на кращі зразки сучасних європейських літератур, засвоювати їх і розвивати. В тогочасних українських письменницьких колах лист Миколи Вороного набув значення «маніфесту українських модерністів».
Петро Ілліч Чайковський – автор багатьох казкових балетів та опер, симфоній, які знає весь світ. Але не менше, ніж його музика, цікавим є і життя самого композитора. В основі біографічної вистави «Нерозділене кохання» у рамках проекту «Музично-літературний салон Bell Canto» лежить листування Петра Чайковського та його меценатки Надії Фон Мекк.
Вистава «Нерозділене кохання» йшла з успіхом в Одеському Національному театрі опери та балету, тепер про цю дивовижну історію завдовжки 13 років ми розповімо і в Одеському літературному музеї. Прототип головної героїні спектаклю, Надія Фон Мекк за життя була ангелом-охоронцем великого композитора. Надія фон Мекк, сорокарічна вдова, була однією з найбагатших жінок Російської імперії. З викладачем Московської консерваторії Петром Чайковським вона познайомилася на одному з його концертів – симфонічна фантазія «Буря» справила на Надію незабутнє враження.
У нашому проекті музика органічно переплітається з літературою, листи та романси створюють єдине полотно, розповідаючи глядачам історію взаємовідносин двох неординарних особистостей.
Одеса нерідко згадується на сторінках художніх творів та нарисів Григорія Петровича Данилевського (1829-1890) – талановитого російського та українського письменника, автора історичних романів «Воля», «Княжна Тараканова» та ін.
Тим часом, мало хто знає, що письменник мав творчі зв’язки з нашим містом. Данилевський вперше відвідав Одесу 1850 р., під час своєї подорожі Україною, пізніше співпрацював у газеті «Одеський вісник», а 1859 р. видав в Одесі книгу «Романтичні типи старосвітської України. Розбійник Гаркуша».
На схилі років Данилевський, подумки повертаючись до подій молодості, описав свої перші враження про Одесу у статті «З літературних спогадів. М.Ф. Щербина» (Історичний вісник. – 1891. – Січень). Стаття присвячена другові Данилевського поету М.Ф. Щербині, знайомство з яким відбулося 1850 р. Уривок із одеських спогадів Г.П. Данилевського публікується нижче.
Як правило, якщо дитина народжується в сім'ї письменників і згодом сама стає письменником вона перебуває, або в тіні батьківського таланту, або сама затьмарює свого більш відомого раніше родича. Тим не менш, поки що, ця аксіома не торкнулася сім'ї Келлерманів.
І знову, гортаючи підшивки старих газет, що зберігаються у фондах Одеського літературного музею, згадаємо про велику літературну спадщину нашого міста. Газета «Моряк» має міцний зв’язок із літературною історією Одеси: у її редакції у 1920-21 році працював К. Паустовський, тоді ж публікувалися вірші Ю. Олеші, В. Катаєва, Е. Багрицького, оповідання І. Бабеля.
Цього разу мова піде про справжнього короля одеської літературної школи – Ісака Еммануїловича Бабеля. На довгий час його ім’я було стерто з історії, і лише 1958-го року К. Паустовський у своїй знаменитій книзі «Час великих очікувань» повернув Одесі її короля.
Дружина великого поета Пушкіна Наталія Гончарова була прапрапраонукою одного із найвідоміших козацьких гетьманів ХVII століття Дорошенка Петра Дорофійовича. Йому на роду було написано піти стопами батька та діда – обидва вони в минулому носили гетьманську булаву. Дід його, Михайло, був сподвижником і наступником Петра Сагайдачного. Батько Петра Дорофійовича обирався наказним (тимчасовим) козацьким гетьманом.
