Олександр Чемисов працював в області тематичної картини і пейзажу. Протягом всього життя не розлучався з олівцем, пером та тушшю. Був учасником всеукраїнських, обласних і місцевих виставок. Його роботи зберігаються в Одеському художньому музеї та в інших музейних і приватних зібраннях України та за кордоном.
Саморобний блокнот має 48 сторінок. Малюнки натурні, портретні та пейзажні, зроблені простим олівцем в 1920 році.
До Вашої уваги пропонуємо деякі малюнки з блокноту.
Спочатку Федоров не сподівався надовго затримуватися в Болгарії і мав намір перебратися в Париж, куди в марте 1920 р. приїхав Бунін з дружиною. Однак в Болгарії він прожив тридцять років до самої своєї смерті в 1949 р… За словами прийомної дочки поета Ліляни Шульц, видатний болгарський письменник Іван Вазов переконав Федорова не поспішати з від’їздом до Франції, відзначивши традиційний інтерес болгар до російської літератури, схожість двох слов’янських мов.
Жив свого часу в нашому місті літератор – Олександр Митрофанович Федоров, відомий в наш час, мабуть, тільки фахівцям літератури, але він користувався великою популярністю за життя. Федоров був відомим в Росії поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем. П’єси Федорова йшли на сценах столичних театрів, а вірші та проза публікувалися на сторінках московських і петербурзьких періодичних видань. В одному з листів А.П. Чехов писав йому так: «Ви талановита людина, і це вже не має підлягати ні найменшого сумніву».
До 70-річчя замітки «Чорноморське сонце»
До 70-річчя замітки «Чорноморське сонце»
«Я стерплю, коли мене назвуть поганим літератором, та не стерплю, коли мене назвуть поганим рибалкою».
К.Г. Паустовський (1892 – 1968)
У 1914 році під час гастролей по країні в Одесу приїхали ще маловідомі футуристи. Їх перший виступ відбувся в Російському театрі і викликав фурор на місцеву публіку. Серед тріади, яка складалася з Василя Каменського, Давида Бурлюка і Володимира Маяковського, останній вкрай виділявся. Високий і ставний, він посеред зими розгулював по місту в піджаку і жовтій блузі, прикрашеній бантом.
У 1914 році під час гастролей по країні в Одесу приїхали ще маловідомі футуристи. Їх перший виступ відбувся в Російському театрі і викликав фурор на місцеву публіку. Серед тріади, яка складалася з Василя Каменського, Давида Бурлюка і Володимира Маяковського, останній вкрай виділявся. Високий і ставний, він посеред зими розгулював по місту в піджаку і жовтій блузі, прикрашеній бантом.
З 19 по 21 березня 2021 року в Одесі вперше пройшов Міжнародний літературно-музичний фестиваль «Музика слова».
Урочисте відкриття відбулося 19 березня в Золотому залі Одеського літературного музея.
Говорячи про одеську періодику початку ХХ-го століття, неможливо промовчати про найбільш значне, мабуть, явище одеської сатири і гумористики – журнал «Крокодил» 1911-12 рр.
Книга під такою назвою вийшла в київському видавництві "Журнал Радуга" в кінці 2020 року і вже поповнила колекцію Меморіального музею К.Г. Паустовского. Автор - Валерій Дружбинський, журналіст, письменник, літературний секретар Костянтина Паустовського надіслав книгу до Одеси із зворушливим написом: "Видатному Одеському музею Костянтина Паустовського. Вдячний Вам за Вашу повсякденну пропаганду творчості Великого Письменника! Автор і друг Валерій Дружбинський. 30.01.2021".
Валерій Іванович Дружбинський багатолітній друг нашого музею. Його книги і публікації про Костянтина Паустовського істотно допомагають в нашій дослідницькій роботі. Ось і ця книга включає раніше невідомі сторінки життя Паустовського і його зв'язків з Україною.
Існує безліч письменників, чию творчість можна вивчати, застосовуючи різні підходи та методи. Серед них загубився Олександр Андрійович Александров, і більш відоме його / її ім'я Надія Андріївна Дурова. Його / Її біографія вивчена вздовж і поперек, написано чимало публіцистичних нарисів. Також існує ряд літературних творів, які служать в залежності від культурного та історичного контексту підкріплення сформованого уявлення про кавалерист-дівиці. Наприклад, такі як роман «Кавалерист-дівиця» Дмитра Дмитрієва, повість Лідії Чарской «Смілива життя», п'єси Олександри Гладковою «Давним-давно» і Олександра Кочетова, Костянтина Липскерова «Надія Дурова».
