В Меморіальному музеї К.Г. Паустовського експонується фотовиставка "На Ланжероні… на Чорноморській вулиці". На виставці представлені світлини будинків непарної сторони вулиці, зруйнованих в наслідок зсуву на Ланжероні, що почався в 1918 році. Частина світлин зроблена в 1918-1930-х роках, деякі вже після війни.
Костянтин Паустовський одного разу розповів про те, як його спіткала звістка про початок війни. «…Одного синього і безтурботного червневого ранку ми сиділи (з письменником Костянтином Федіним) на терасі його дачі в Передєлкіно, пили каву і говорили про літературу … Раптово відчинилися хвіртка, в сад вбігла незнайома … рудоволоса жінка з збожеволілими очима і, задихаючись, крикнула:
– Німці перейшли кордон… Бомблять з повітря Київ і Мінськ!»
Напередодні 77-ї річниці звільнення Одеси від фашистської окупації представляємо Вашій увазі експонат, що зберігається в фондах Одеського літературного музею – документ-подяка за бойові дії під час визволення Одеси від фашистських загарбників 10 квітня 1944 року, виданий на ім’я В. Гокієлі (гвардії підполковник).
Tatiane Swetow, T. S., Тетяна Светова – все це псевдоніми письменниці Єлизавети Дмитрівни Безобразової. Народилася вона згідно «Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона» 3. березня 1834 року, а в «Російському біографічному словнику А. А. Половцова» стверджується, що вона народилася в 1836.
«Ну та й море ж було у той день! Певне, вже так задля нас вигладилось та причепурилось: синє-синє, з білими гребнями, з рожевими відблисками, з темно-зеленими тінями, з золотими іскрами при заході сонця. Я все стояла з того боку парохода, де не видно берега, не хотілось мені його бачити, хотіла я бачить море в цілім просторі його, у всій красі його, а земля заважала б сьому», – дає Леся Українка довершений прозовий опис моря на початку жовтня 1888 року.
До 130-ти річчя з дня народження відомого українського поета Павла Григоровича Тичини в Одеському літературному музею було відкрито виставку «…двісті розіп’ятий я». На виставці представлені прижиттєві книги поета – як ранні, так і більш пізніші видання.
Олександр Чемисов працював в області тематичної картини і пейзажу. Протягом всього життя не розлучався з олівцем, пером та тушшю. Був учасником всеукраїнських, обласних і місцевих виставок. Його роботи зберігаються в Одеському художньому музеї та в інших музейних і приватних зібраннях України та за кордоном.
Саморобний блокнот має 48 сторінок. Малюнки натурні, портретні та пейзажні, зроблені простим олівцем в 1920 році.
До Вашої уваги пропонуємо деякі малюнки з блокноту.
Спочатку Федоров не сподівався надовго затримуватися в Болгарії і мав намір перебратися в Париж, куди в марте 1920 р. приїхав Бунін з дружиною. Однак в Болгарії він прожив тридцять років до самої своєї смерті в 1949 р… За словами прийомної дочки поета Ліляни Шульц, видатний болгарський письменник Іван Вазов переконав Федорова не поспішати з від’їздом до Франції, відзначивши традиційний інтерес болгар до російської літератури, схожість двох слов’янських мов.
Жив свого часу в нашому місті літератор – Олександр Митрофанович Федоров, відомий в наш час, мабуть, тільки фахівцям літератури, але він користувався великою популярністю за життя. Федоров був відомим в Росії поетом, прозаїком, драматургом, перекладачем. П’єси Федорова йшли на сценах столичних театрів, а вірші та проза публікувалися на сторінках московських і петербурзьких періодичних видань. В одному з листів А.П. Чехов писав йому так: «Ви талановита людина, і це вже не має підлягати ні найменшого сумніву».
До 70-річчя замітки «Чорноморське сонце»
До 70-річчя замітки «Чорноморське сонце»
«Я стерплю, коли мене назвуть поганим літератором, та не стерплю, коли мене назвуть поганим рибалкою».
К.Г. Паустовський (1892 – 1968)
