Категорія: <span>Новини</span>

Гортаючи старі газети, що зберігаються у фондах Одеського літературного музею, можна знайти багато цікавого, тим більше, якщо мова йде про газету «Моряк», що має міцний зв'язок з літературною історією Одеси.

На початку 20-х років 20-го століття в її редакції захоплено працював К. Паустовський, друкувалися твори Ю. Олеші, В. Катаєва, Е. Багрицького, І. Бабеля. Згодом, газета втратила літературний блиск, і лише іноді згадувала про свою славну історію. А з 1977 року – року заснування Одеського державного літературного музею, в газеті почали з'являтися статті нашого співробітника - Олександра Розенбойма, який публікувався під псевдонімом Р. Александров.

Пропонуємо вашій увазі одну з цих статей.

У 1902 році тридцятивосьмирічний Михайло Михайлович Коцюбинський познайомився в гостях з чарівною пухленької білявочкою Шурочкою Аплаксіною. Незабаром Шурочка стала служити в тому ж Статистичному бюро міста Чернігова, в якому завідувачем відділом працював Михайло Коцюбинський. Чоловік позитивний, інтелігентний, глава сім’ї, батько чотирьох дітей, закохався як молодик. Він писав записки, запрошував на побачення за містом. Він вразив уяву молоденької дівчини, Олександрі Іванівні йшов двадцять перший рiк, вона відповіла взаємністю.

Літо та осінь 1843 року Тарас Григорович Шевченко провів переважно в маєтку князя Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського в Яготині. Князь запросив до себе модного петербурзького художника для виконання копій фамільних портретів. Добра традиція проводити спекотне літо в маєтку зібрала під одним дахом родичів та друзів родини Рєпніних-Волконських. Серед них була й незаміжня дочка князя Варвара Миколаївна.

26 червня в Одеському літературному музеї Одеська обласна державна адміністрація провела церемонію урочистого нагородження видатних людей в різних галузях діяльності за участі голови Одеської обласної державної адміністрації пана Максима Куцого.

В фондах Одеського літературного музею зібрана досить значна колекція видань Т. Г. Шевченка. Книжки різними мовами: українською, німецькою, польською, болгарською та ін. Видані в різних країнах та у різні часи. Ми зібрали і дорогі подарункові видання, є мініатюри, факсимільні видання, старі дореволюційні, прижиттєві та зовсім сучасні. За 35 років існування музею це досить значна колекція, яка постійно зберігається у фондах, а побачити окремі видання можна лише на часових виставках. Говорити про колекцію Одеського літературного музею можна годинами, я б хотіла зупинитися на декількох  прижиттєвих виданнях «Кобзаря» із фондів Одеського літературного музею і не тільки.

Дивне почуття переживаєш, гортаючи старі одеські газети, тим більше газети Воронцовського періоду. Вони надруковані на щільному, майже не жовтіючому від часу папері, куточки не зім’яті: газети читали дбайливо. А ось сліди від воскових свічок.

Вечорами Одеса (як і сьогодні часом) занурювалася в темряву. Меркли обриси струнких будинків, мереживних чавунних огорож, вулиць, що ведуть до моря; тополь і акацій, посаджених ще легендарним герцогом де Рішельє. А в будинках на ампірних меблях і палісандровому паркеті химерно грали відблиски від свічок в бронзових свічниках. І тоді невідомий мені житель Одеси – одесит в першому поколінні – брав в руки цю (саме цю) газету.

Цикл «Пісня льоду й полум'я» (A Song of Ice and Fire) є одним з найвідоміших в жанрі фентезі літератури. Зокрема, завдяки адаптації серії книг у 2011 році на телеканалі BBC. Проте, головним чином успіх по праву належить автору даного циклу – Джорджу Р. Р. Мартіну. У 1991 році письменникові прийшов задум і він взявся за роботу. У 1996 була опублікована перша книга «Гра престолів». Робота над циклом триває і донині. Цілісне оповідання, задане у циклі характерно для жанру фентезі містить в собі «…черты фантастики, сказания, мифа и эпоса»[