Василь Семенович Стефаник (1871-1936) – український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Народився в сім’ї заможного селянина Семена Стефаника. Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім в польських гімназіях у Коломиї (з 1883) та Дрогобичі (з 1891).

У 1883 році, навчаючись на першому курсі в Коломийської гімназії, юнак знайомиться з новітніми європейськими модерністичними течіями, що позначилися на формуванні В. Стефаника як митця. Цього ж року В. Стефаник познайомився з активною учасницею жіночого руху в Галичині Анною Павлик – сестрою Михайла Павлика, відомого українського письменника, громадського діяча. Саме тоді В. Стефаник починає пробувати свої сили в літературі.

В Одесі Василь Стефаник не був, але ім’я його було відоме. В експозиції Одеського літературного музею представлена газета «Одесские новости» за 19 листопада 1905 року, в якій опубліковані оповідання «Поле» та «Біда», перекладені російською мовою.

В фондах музею зберігаються рідкісні прижиттєві видання – книга оповідань «Рассказы В. Стефаника. Перевод с украинского» (1907) та збірки з публікаціями оповідань письменника: «Читанка. «В боротьбі» (1925); «Про вибори в колишній Галичині» (1927) – опублікований твір «Палій»; «Галицькі письменники. Вибрані твори» (1927). Також у фондах два журнали, видані у 1941 році – «Октябрь» і «Радянська Україна».

Радянський уряд с пропагандистською метою призначив йому у 1928 році довічну персональну пенсію, проте 1933 року Стефаник відмовився від неї, коли довідався про штучно створеній голод і переслідування української інтелігенції.