У багатьох в родині зберігаються трикутнички фронтових листів. Зі штампом військової цензури або без штампа – передані з оказією. Писали їх рідним, друзям і часто ці листи були єдиним способом дати знати про себе.

У фондах Одеського літературного музею є лист, якому сімдесят дев’ять років. Написав його один фронтовий кореспондент іншому. Василь Гроссман, автор однієї з найкращих і найстрашніших книжок про війну – Сергію Бондаріну, журналісту, письменнику, одеситу.

Попереду у Бондаріна – арешт в 1944, за місяць до звільнення рідного міста. Попереду у Гроссмана – арешт роману «Жизнь и судьба» в 1961. Зустрінуться друзі лише після звільнення Сергія Бондаріна в 1954 році.

У листі згадуються: письменник Рувим Фраєрман, дружина Бондаріна Генрієтта Адлер.

Олена Яворська

---

15 травня 42 р.

 

   Милий Сергій Олександрович,

   Занесли мене добрі редакційні боги в Чистополь. Я тут перебуваю у блаженні сімейних радощів і творчих бур (місячна творча відпустку). Генрієтта носить мені ваші фотографії, лисий, худий, моряк, вилицюватий… Де наші добрі жири,    Серьожа? І я тепер з гострих кутів складений. Об’їздив я за часи війни багато земель – був на 3 фронтах. 5^го червня знову поїду в Москву, а звідти на спецкорівське життя, куди пошлють – не знаю. Бачив в Москві Фраермана. Він хворий, схуд, лежав у госпіталі. Ми з ним вечір провели добрий, випили і закусили редькою.

   Зустрінемося ми усі, погуляємо за клубним столом, адже прийде цей час. Московські літературні людці мені дуже не сподобалися, дуже вони діловиті, мисливці на талони. Очі у всіх у них бігають і відчувають себе видно ніяково. Хоча, бачить бог, я їх ні в чому звинувачувати не збирався.

   Шкода, що Вас не пускають на декілька днів перепочити, в нашій редакції це прийнято і дуже допомагає.

   Домашніх ваших – Генрієтту і її матінку, бачу щодня, ми тут сусіди. Генрієтта молодець, сильно сумує «за одним там» морячком і рветься, як всі тутешні дами в Москву. Курить вона моторошний ізвощічій самосад, від якого мені погано робиться.

   Напишіть мені, дорогий Сергію, обов’язково.

   Пишіть мені – за московською адресою: вул. Герцена 14/б (?) кв. 108 там живе старенька працівниця. Вона перешле мені лист, я вам відповім і повідомлю свою польову пошту «майбутню». І як говорилося в журналі «Задушевное слово», ми будемо з вами листуватися, чого мені дуже хочеться.

   Вибачте за дріб’язковий лист.

   Тисну Вашу худу жилаву руку.

Вас. Гроссман